Конституція України – це не просто юридичний документ, ухвалений Верховною Радою в ніч на 28 червня 1996 року після тривалих і виснажливих політичних дебатів. Це акт народного суверенітету, в якому закріплено не лише структуру державної влади, а й фундаментальні цінності, навколо яких вибудовується демократичне суспільство: свобода, гідність, верховенство права, права людини. Вона визначає те, як організована держава, ким ми є як політична нація, яким бачимо своє майбутнє та яким є наше місце в системі цивілізованих держав світу.

Ухвалення Конституції в 1996 році стало визначальною віхою у розбудові незалежної Української держави як демократичної, правової та суверенної. Цей акт остаточно засвідчив розрив із радянською системою командно-адміністративного управління, в основі якої переважала централізація влади, однопартійність і підпорядкування права ідеології. Натомість Конституція започаткувала якісно нову конституційну модель, побудовану на принципах народного суверенітету, поділу влади, верховенства права та визнання людини найвищою соціальною цінністю. Конституція стала не лише політико-правовим фундаментом нової України, а й джерелом її конституційної ідентичності – вираженням бачення суспільством власного майбутнього та ціннісних орієнтирів.

Водночас справжнє життя Конституції розпочинається не з моменту її ухвалення, а з моменту її щоденного застосування. Її положення набувають реального змісту там, де слугують орієнтиром для судових рішень, визначають межі дій для органів державної влади та слугують аргументом у публічному діалозі між громадянами та державою. Конституція – це не лише юридичний текст, а жива система смислів і цінностей, яка формує межі допустимого у публічному управлінні, захищає людську гідність і визначає рамки відповідальності влади. Саме тому в період воєнних викликів і глибоких суспільних трансформацій вона залишається тим орієнтиром, що допомагає зберігати внутрішню стійкість і водночас дає простір для оновлення.

Сьогодні, в умовах збройної агресії та утвердження європейського цивілізаційного вибору, Конституція України постає не лише фундаментом правової системи, а й етичним орієнтиром, який об’єднує суспільство навколо спільних цінностей. Вона слугує запобіжником від свавілля, захищає гідність особи, утверджує межі допустимого для державної влади у найгостріші моменти історії. У часи випробувань її положення набувають особливої ваги – як мірило стійкості правопорядку, міцності державних інституцій і нашої відповідальності перед тими, хто прийде після нас.

Завідувачка кафедри конституційного і міжнародного права,
кандидатка юридичних наук, доцентка Тетяна ГУДЗЬ