Війна по-різному впливає на жінок, чоловіків, хлопців і дівчат. Теперішня війна в Україні показала, що жінки та дівчата більше страждають від насильства у порівнянні з іншими групами населення, як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі, а саме [1]:

- жінки беруть на себе всі ризики та відповідальність за порятунок своїх дітей і сімей, змушені залишати свої домівки. Більшість переміщених осіб на планеті становлять жінки та діти, що підвищує ризик ґендерно зумовленого насильства, у тому числі й сексуального;

- жінки часто долають великі відстані за їжею, водою, дровами та медичною допомогою, щоб подбати про свої сім’ї, що збільшує ризики нападів, сексуального насильства чи поранень від наземних мін;

- жінки залишаються єдиними відповідальними особами, які піклуються про домашнє господарство, заробляють на існування, ведуть активну діяльність поза домом і виконують нові ролі, щоб вижити, оскільки чоловіки воюють далеко, часто гинуть або зникають під час конфліктів;

- в боротьбі за роботу та гроші, жінки, як правило, виконують роботу в неформальному секторі без будь-якого соціального захисту. Це збільшує ризики бути підданими примусовій праці та примусовій проституції, торгівлі органами, торгівлі людьми. Крім того, це завдає шкоди дітям, які залишилися без належного піклування батьків і впливає на їхню успішність у школі та на психологічний стан;

- дівчата-підлітки або діти є першими у своїх громадах, хто залишає школу, і останніми хто повертається після закінчення криз, оскільки можуть взяти на себе підвищену відповідальність за ведення домашнього господарства, піклуватися про молодших братів і сестер, якщо їхні батьки відсутні або їх убили під час війни. Також слід згадати, що через зруйновану економіку, бідність і голод, викликані війною, батьки можуть видавати дівчат заміж у ранньому віці (до 18 років), щоб отримати придане або просто звільнитися від дитини, яку потрібно годувати;

- жінки похилого віку через непрацездатність або порушення схем пенсійних виплат можуть не отримувати належного харчування, медичного обслуговування. Крім цього вони часто залишаються вдома під час війни, оскільки не хочуть бути тягарем для своїх сімей або просто тому, що хочуть захистити свої домівки. Тим самим вони наражають себе на ізоляцію та позбавляють підтримки, включаючи доступ до ліків і їжі. Залишаючись на самоті, вони можуть зіштовхнутися із ризиком жорстокого поводження, включаючи сексуальне насильство з боку учасників бойових дій, місцевих угруповань або агресивних членів громади тощо;

- жінки та дівчата з інвалідністю можуть зіткнутися з такими проблемами під час військових конфліктів як, обмежена можливість пересування, що може призвести до неможливості уникнути небезпечних ситуацій; обмежений доступ до базових послуг, таких як житло, їжа, вода, санітарія, засоби гігієни та медичне обслуговування.

Автори наголошують [1]: «Щоб запобігти ґендернозумовленому насильству та адекватно реагувати на нього під час війни та конфлікту, надзвичайно важливо розуміти, як війна по-різному впливає на групи населення залежно від статі, раси, віку та інвалідності».