В статті розглянута діяльність Служби безпеки України з питань взаємодіє з багатьма суб’єктами сектору безпеки й оборони, що становить фундамент внутрішньої і зовнішньої безпеки в країні. Наголошено, шляхом співпраці з ДБР, НПУ, МВС, ЗСУ, Міністерством оборони України та іншими органами державної влади, ця спецслужба забезпечує захист прав і свобод людини і громадянина, яка спрямована на недопущення терактів всередині країни, виявлення зрадників та агентів впливу в органах державної влади, розслідування воєнних злочинів росії, а також злочинів, що посягають на національну безпеку, на запобігання диверсійній діяльності шляхом проведення превентивних заходів в напрямку захисту міграційного законодавства і виявлення його порушників. Виокремлено, що взаємодія СБУ з іншими суб’єктами безпеки й оборони відбувається в рамках засідань Ставки Верховного Головнокомандувача, а також Ради національної безпеки і оборони країни, де узгоджуються всі необхідні заходи, спрямовані на збереження суверенітету, повернення окупованих територій, на захист життя та здоров’я, прав і свобод людини і громадянина. Стверджується, що співпраця СБУ з іншими суб’єктами безпеки і оборони відбувається досить ефективно, щільно і в повному обсязі, яка посилена в першу чергу шляхом створення механізмів, спрямованих на належне реагування на скарги щодо діяльності окремих підрозділів та осіб СБУ, шляхом співпраці внутрішньої безпеки СБУ з прокуратурою та уповноваженим з прав людини. Доведено необхідність створення робочих груп для проведення повної і всеохоплюючої перевірки по зверненням даного характеру, а також моніторингу способу життя осіб відносно яких надходять скарги. Звернута увагу на необхідності розвантаження Служби безпеки України шляхом позбавлення її функції проведення досудового розслідування, що сприяло б сконцентруватися спецслужбі саме на розвідувальній і контррозвідувальній діяльності.

Ключові слова: Служба безпеки України, сектор безпеки і оборони України, національна безпека, адміністративно-правове забезпечення, органи публічної адміністрації, права і свободи людина та громадянина, правові механізми захисту прав людини, правоохоронна діяльність, вз

Порівняльний аналіз адміністративно-правових механізмів протидії епідеміологічним загрозам під час пандемії і наявних на даний момент в чинному законодавстві, наводить на висновок, що вони видозмінилися та зазнали доповнень, що можуть стати в пригоді в майбутньому в разі появи надзвичайної ситуації в сфері охорони здоров’я. Жодна країна в світі не була готова до пандемії корона вірусу заздалегідь, і в процесі протидії цій загрозі керівництво майже всіх країн світу. На даний час цей, напрацьований раніше, базовий адміністративно-правовий механізм протидії епідеміям покращено, впроваджено в українське законодавство нові сучасні проти епідеміологічні заходи, такі, як епідеміологічне розслідування, можливість санітарного лікаря скликати екстрені наради в разі погіршення епідеміологічної ситуації в регіонах, можливість застосувати інноваційні засоби дезінфекції, деталізовано вимоги до обмежувальних заходів, запроваджено процедуру обов’язкової госпіталізації, як засобу крайньої необхідності та інші. Як наслідок сучасний адміністративно-правовий механізм обмежувальних проти епідеміологічних та карантинних заходів модернізовано низкою нових інструментів, що напрацьовані на практиці, з метою заповнення правових та процесуальних прогалин, що були виявлені керівництвом країни під час боротьби з пандемією корона вірусу. Питання впровадження цих заходів досить не просте, нерозривно пов’язане з обмеженням прав та свобод людини і громадянина, саме тому механізми їх реалізації мусять бути законними, виваженими, але водночас ефективними і достатніми для досягнення поставленої мети. Перед державою стоїть завдання: створити проти епідеміологічні обмежувальні заходи та механізм їх реалізації таким чином, щоб досягти максимального результату в протидії загрозам в сфері охорони здоров’я, але водночас це мусить бути досягнуто шляхом мінімального обмеження прав та свобод людини та громадянина.

Ключові слова: охорона здоров’я, громадське здоров’я, гарантії забезпечення права особи на охорону здоров’я, карантинні та протиепідеміологічні заходи, нормативне врегулювання застосування заходів забезпечення здоров’я населення, карантинний режим, обмеження прав і своб