У статті визначено що таке ксеноімплантати та їх важливе місце серед сучасних методів лікування шляхом трансплантації. Встановлено, що для розвитку та функціонування зазначеної методики необхідне впровадження інновацій та сучасних науково-технічних доробок. Щодо цього зазначено, що проведення трансплантації ксеноімплантатів не врегульовано законодавством на належному рівні, їх правовий статус остаточно не вирішений, а те, що регламентовано – містить певні обмеження. Доведено, що ксеноімплантати є об’єктами цивільного права і до них можна застосовувати правовий режим речей. З’ясовано, що для якісного впровадження новітніх технологій із застосуванням ксеноімплантатів необхідно залучати інвестиції. Разом з тим, встановлено, що розробка ксеноімплантантів вимагає значних витрат на дослідження, клінічні випробування та виробництво. Проаналізовано правові пробле- ми, з якими може зіткнутися інвестор у процесі вкладення коштів у таку технологію як ксеноімплантати. Внаслідок певних прогалин у законодавстві про трансплантацію, зокрема, щодо виготовлення і використання ксеноімплантатів, неврегулювання розподілу і статусу матеріалу тварин, не закріплення правил розведення тварин, матеріали яких будуть використовуватися у виготовленні ксеноімплантатів, не визначення медико-біологічних вимог, яких необхідно дотримуватися у досліджуваній діяльності, відсутність положень, які б регулювали укладення певних угод про якість, які забезпечують дотримання стандартів на кожному етапі, а також не визначення та не передбачення певних ризиків для інвесторів створює перепони у впровадженні інвестиційної діяльності щодо сфери ксеноімп- лантатів. Визначено, що регламентування законодавством України окреслених питань вирішить чимало правових проблем із залученням інвестицій для створення ксеноімплантатів і можливості їх подальшої трансплантації.

Ключові слова: об’єкти цивільного права, ксеноімплантати, медичне право, медичні послуги, венчурне інвестування, інноваційна діяльність, інвестиційна діяльність.

The article defines what xenoimplants are and their important place among modern methods of treatment by transplantation. It has been established that the development and functioning of the specified methodology requires the introduction of innovations and modern scientific and technical developments. In this regard, it is stated that the transplantation of xenoimplants is not regulated by legislation at the appropriate level, their legal status is not finally resolved, and what is regulated contains certain limitations. It has been proven that xenoimplants are objects of civil law and the legal regime of things can be applied to them. It was found that for the high-quality implementation of the latest technologies with the use of xenoimplants, it is necessary to attract investments. However, it has been established that the development of xenoimplants requires significant costs for research, clinical trials and production. The legal problems that an investor may face in the process of investing in such a technology as xenoimplants are analyzed. As a result of certain gaps in the legislation on transplantation, in particular, regarding the manufacture and use of xenoimplants, failure to regulate the distribution and status of animal material, failure to establish the rules for breeding animals whose materials will be used in the manufacture of xenoimplants, failure to define the medical and biological requirements that must be followed in the research activity, the lack of provisions that would regulate the conclusion of certain quality agreements that ensure compliance with standards at each stage, as well as not identifying and predicting certain risks for investors creates obstacles in the implementation of investment activities in the field of xenoimplants. It was determined that the regulation of the outlined issues by the legislation of Ukraine will solve many legal problems with attracting investments for the creation of xenoimplants and the possibility of their subsequent transplantation.

Key words: objects of Civil Law, xenoimplants, Medical Law, medical services, venture investment, innovative activity, investment activity.

У статті визначено яким є зміст права на недоторканність ділової репутації юридичних осіб, які здійснюють венчурне підприємництво. З’ясовано, що право на недоторканність ділової репутації юридичних осіб має у своєму змісті не лише пасивні дії, як було прийнято розуміти, але й активні дії, тобто превентивні міри захисту. Проаналізовані особливості венчурної діяльності. Розкрито, що являють собою юридичні особи, які здійснюють венчурне підприємництво. Встановлено, що характерною ознакою венчурних підприємств є ризик. Визначено, що особливістю змісту права на недоторканність ділової репутації юридичних осіб, які здійснюють венчурне підприємництво є наявність правових можливостей для запобіганню репутаційного ризику.

Ключові слова: венчурне підприємництво, інвестиційна діяльність, інноваційна діяльність, право інтелектуальної власності, інтелектуальний продукт, юридична особа, особисте немайнове право, ділова репутація.

The article defines the content of the right to inviolability of business reputation of legal entities engaged in venture entrepreneurship. It is established that the right to inviolability of business reputation of legal entities includes not only passive actions, as it was previously understood, but also active actions, i.e. preventive measures of protection. A person realizes his/her personal non-property right to inviolability of business reputation as part of self-defense. It has been clarified that business reputation includes reputational risks that are inherent in all persons engaged in certain activities The author analyzes the peculiarities of venture capital activities. It is determined that venture entrepreneurship are focused only on the creation of an innovative intellectual property object or improvement of an already created one, venture activity is risky, the content of venture capital activity is the implementation and use of an intellectual property object with the aim of making a profit and achieving a social effect which will also affect the growth of profits. The author reveals what legal entities engaged in venture entrepreneurship are. It is noted that Ukrainian legislation insufficiently regulates the activities of venture entrepreneurship and does not divide such legal entities into organizational and legal forms. It is determined that the peculiarity of the content of the right to inviolability of business reputation of legal entities engaged in venture entrepreneurship is the availability of legal opportunities to prevent reputational risk which is related to innovation and investment risk, but does not include their essence, that is, it does not depend on the loss of funds raised or the impossibility of creating (improving) an intellectual property object or the lack of demand in the market.

Key words: venture capital entrepreneurship, investment activity, innovation activity, intellectual property law, intellectual product, legal entity, personal non-property right, business reputation.

Стаття присвячена визначенню особливостей цивільно-правової відповідальності поліцейського за шкоду, завдану у стані крайньої необхідності. У статті здійснено аналіз ознак вчинення правопорушення у стані крайньої необхідності у контексті цивільно-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності. Звертається увага на те, що стан крайньої необхідності у цивільному законодавстві не містить ознаки правомірності, незважаючи на те, що така характеристика присутня у кримінальному законодавстві і є обставиною, що виключає відповідальність у адміністративному. Встановлено, що під час здійснення правоохоронної діяльності поліцейські можуть завдавати шкоди цивільним правам та інтересам фізичних та юридичних осіб і що відшкодовувати шкоду за такі дії, згідно закону, буде держава. Досліджено судову практику визнання працівників правоохоронних органів правопорушниками, незважаючи на вчинення діяння у стані крайньої необхідності, коли небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами. Наведено декілька прикладів щодо цивільно-правової відповідальності під час здійснення правоохоронної діяльності. Визначено, що виконання службових обов’язків поліцейського вважається їх здійснення у робочий час або за наказом. Проаналізовано порядок відшкодування шкоди особам, яка була завдана поліцейським під час виконання службових обов’язків. Визначено, що цивільне законодавство містить прогалини щодо умов звільнення від цивільної-правової відповідальності поліцейського у разі завдання шкоди при затриманні особи, яка вчинила правопорушення. На основі проведеного аналізу було зроблено висновок, що дії поліцейського, за яких він завдав шкоди цивільним правам та інтересам осіб у стані крайньої необхідності, можна визнавати правомірними і покладати відшкодування на правопорушника, якого намагався притягти до відповідальності поліцейський.

Ключові слова: цивільно-правова відповідальність, поліцейський, правоохоронна діяльність, крайня необхідність, правомірна діяльність, звільнення від відповідальності.

The article is devoted to defining the features of the civil liability of a police officer for damage caused in a state of extreme necessity. The article analyzes the signs of committing an offense in a state of extreme necessity in the context of civil, administrative and criminal liability. Attention is drawn to the fact that the state of extreme necessity in civil legislation does not contain signs of lawful activity, despite the fact that such a characteristic is present in criminal legislation and it is a circumstance that excludes liability in administrative legislation. It has been established that during the implementation of law enforcement activities, police officers may violate the civil rights and interests of individuals and legal entities, and that, according to the law, the state will compensate for such actions. The judicial practice of recognizing law enforcement officers as offenders, despite the act being committed in a state of extreme necessity, when the danger under the given conditions could not be eliminated by other means, was studied. Several examples of civil liability during law enforcement activities are given. It is determined that the performance of official duties of a police officer is considered to be performed during working hours or by order. The procedure for compensating individuals for damage caused by police officers during the performance of official duties was analyzed. It was determined that the civil legislation contains gaps regarding the conditions for exemption from civil liability of a police officer in the event of causing damage during the arrest of a person who has committed an offense. On the basis of the conducted analysis, it was concluded that the actions of the police officer, in which he harmed the civil rights and interests of persons in a state of dire need, can be recognized as legitimate and compensation should be imposed on the offender whom the police officer tried to bring to justice.

Key words: civil liability, police officer, law enforcement activity, extreme necessity, lawful activity, liability exemption.

У статті визначено правові аспекти обмеження особистих немайнових прав юридичних осіб. Встановлено, що початок повномасштабного вторгнення рф на територію України зумовив запровадження спеціального правового режиму воєнного стану, який встановлює певні обмеження здійснення прав осіб. Проаналізовано законодавство України – Указ Президента України від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», Закон України «Про правовий режим воєнного стану», Закон України «Про інформацію», Закон України «Про медіа», та інші, суміжні нормативні положення, які регламентують діяльність юридичних осіб та їх працівників під час збройного конфлікту рф проти України та визначають порядок дій у випадку, якщо ці обмеження стосуються безпосереднього провадження їх професійної діяльності. Детально розглянуто обмеження таких особистих немайнових прав юридичних осіб як право на діяльність, право на вільний вибір місцезнаходження, право на інформацію, право на таємницю кореспонденції, право на найменування та право на конкуренцію.

Ключові слова: обмеження прав, особисті немайнові права, юридична особа, організація, воєнний стан, збройна агресія

The article defines the legal aspects of restricting personal non-property rights of legal entities. It has been studied that the restricting of basic rights is carried out both by direct prohibitions and by removing one or another authority from the content of a specific right, as well as by establishing a special procedure for the implementation of such a right. It was analyzed and determined that restrictions on the exercise of personal non-property rights of legal entities during the war are poorly researched. It was established that the beginning of the Russian’s full-scale military invasion of Ukraine led to the introduction of a special legal regime of martial law, which establishes certain restrictions on the exercise of the rights of individuals. The legislation of Ukraine was analyzed - the Decree of the President of Ukraine dated February 24, 2022 "On the imposition of martial law in Ukraine", the Law of Ukraine "On the Legal Regime of Martial Law", the Law of Ukraine "On Information", the Law of Ukraine "On Media", and other related normative provisions that regulate the activities of legal entities and their employees during the armed conflict of the Russian Federation against Ukraine and determine the procedure for actions in the event that these restrictions concern the direct conduct of their professional activities. The restrictions of such personal non-property rights of legal entities as the right to activity, the right to free choice of location, the right to information, the right to secrecy of correspondence, the right to name and the right to competition are considered in detail. It was established that despite the guarantees of freedom of expression, restrictions on the right to information, which were introduced to protect national security and people's lives and health, are in place during the implementation of martial law in Ukraine. It has been proven that the established restrictions on the exercise of personal non-property rights of legal entities play a positive role, because they help establish any illegal actions and prevent them.

Key words: restriction of rights, personal non-property rights, legal entity, organization, martial law, armed aggression

Статтю присвячено дослідженню законодавства та правової доктрини щодо відшкодування моральної шкоди за приниження честі, гідності і права на недоторканність ділової репутації поліцейського, який є представником правоохоронних органів. Визначено, що інститут цивільно-правової відповідальності виокремлює відшкодування моральної шкоди як специфічний захід, який у Цивільному кодексі України вказаний як спосіб захисту. Встановлено, що розмір немайнових збитків під час вирішення справи про їх відшкодування судом неможливо обчислити, тому суд керується власними суб’єктивними переконаннями при їх розрахунку, що є проблемою правозастосування. Проаналізовано судову практику щодо звернення поліцейськими за стягненням моральної шкоди з осіб, які порушили їхні особисті немайнові права. З’ясовано, що суди застосовують практику вищих судів, яка ґрунтується на підходах міжнародної спільноти, що поліцейський є публічною особою, діяльність якої викликає суспільний інтерес, а тому він повинен терпимо ставитися до критики і це не може бути підставою звернення до суду. Обґрунтовано, що працівник органу внутрішніх справ є представником держави, тому під час порушення його особистих немайнових прав, зокрема права на недоторканність ділової репутації, невідшкодування йому за це моральної шкоди відображається на репутації як органу, в якому він служить, так і держави. Доведено, що зазначений підхід про прив’язку поліцейського до положень про публічних осіб шкодить репутації держави і нівелює застосування превентивної функції цивільно-правової відповідальності, що є важливим фактором для підтримки громадського правопорядку. На підтримку позицій вітчизняних науковців запропоновано створити окремий нормативно-правовий акт, який би забезпечив гарантії захисту особистих немайнових прав працівників правоохоронних органів та встановив баланс між дотриманням свободи вираження поглядів у ЗМІ щодо діяльності поліції та дотриманням прав працівників органів внутрішніх справ при виконанні службових обов’язків.

Ключові слова: цивільно-правова відповідальність, моральна шкода, органи внутрішніх справ, поліцейський, правоохоронна діяльність, особисті немайнові права, честь, гідність, ділова репутація, публічна особа.

Исследованы теоретические аспекты гражданско-правовой ответственности за причинение вреда личным неимущественным правам полицейскому. Выяснено текущее состояние законодательного регламентирования положений, касающихся компенсации нематериального ущерба. Определены отдельные проблемы правоприменения при обращении работника правоохранительного органа в суд о возмещении морального вреда. Установлено, что современная судебная практика направлена на обеспечение баланса между свободой выражения взглядов и защиты личных неимущественных прав публичных лиц, к которым относится полицейский. Доказано, что унижение чести, достоинства и деловой репутации представителя органа правопорядка также влияет на дальнейшее отношение общества к таким органам и государству в целом, формирует негативную деловую репутацию и вызывает недоверие в населения. Обосновано, что важным шагом обеспечения прав работников правоохранительных органов будет принятие соответствующего нормативно правового акта об определении их правового статуса.

Ключевые слова: гражданско-правовая ответственность, моральный вред, органы внутренних дел, полицейский, правоохранительная деятельность, личные неимущественные права, честь, достоинство, деловая репутация, публичное лицо.

The article is devoted to the study of legislation and legal doctrine on compensation for moral damages for humiliation of honour, dignity and the right to inviolability of business reputation of a police officer who is a representative of law enforcement agencies. It has been determined that the institute of civil liability distinguishes compensation for moral damages as a specific measure of civil liability, which is specified in the Civil Code of Ukraine as a measure of protection. It has been established that the amount of moral damages cannot be calculated by the court when deciding on their compensation, and therefore the court is guided by its own subjective beliefs when calculating them, which is a problem of law enforcement. Case law on police officers' claims for moral damages from persons who have violated their personal non-property rights has been analysed. It has been found that the courts apply the practice of higher courts, which is based on the approaches of the international community, that a police officer is a public figure whose activities are of public interest and therefore must tolerate criticism, and this cannot be a ground for going to court. It has been substantiated that an employee of an internal affairs agency is a representative of the State, and therefore, in case of violation of his/her personal non-property rights, in particular, the right to inviolability of business reputation, failure to award him/her compensation for moral damages affects the reputation of both the agency in which he/she serves and the State. It has been proven that this approach of binding a police officer to the provisions on public figures harms the reputation of the State and eliminates the application of the preventive function of civil liability, which is an important factor for maintaining public order. To support the positions of national scholars, the author proposes to create a separate regulatory act which would provide guarantees for the protection of personal non-property rights of law enforcement officers and establish a balance between the observance of freedom of expression in the media regarding police activities and the observance of the rights of law enforcement officers in the performance of their official duties.