В статті розглянута діяльність Служби безпеки України з питань взаємодіє з багатьма суб’єктами сектору безпеки й оборони, що становить фундамент внутрішньої і зовнішньої безпеки в країні. Наголошено, шляхом співпраці з ДБР, НПУ, МВС, ЗСУ, Міністерством оборони України та іншими органами державної влади, ця спецслужба забезпечує захист прав і свобод людини і громадянина, яка спрямована на недопущення терактів всередині країни, виявлення зрадників та агентів впливу в органах державної влади, розслідування воєнних злочинів росії, а також злочинів, що посягають на національну безпеку, на запобігання диверсійній діяльності шляхом проведення превентивних заходів в напрямку захисту міграційного законодавства і виявлення його порушників. Виокремлено, що взаємодія СБУ з іншими суб’єктами безпеки й оборони відбувається в рамках засідань Ставки Верховного Головнокомандувача, а також Ради національної безпеки і оборони країни, де узгоджуються всі необхідні заходи, спрямовані на збереження суверенітету, повернення окупованих територій, на захист життя та здоров’я, прав і свобод людини і громадянина. Стверджується, що співпраця СБУ з іншими суб’єктами безпеки і оборони відбувається досить ефективно, щільно і в повному обсязі, яка посилена в першу чергу шляхом створення механізмів, спрямованих на належне реагування на скарги щодо діяльності окремих підрозділів та осіб СБУ, шляхом співпраці внутрішньої безпеки СБУ з прокуратурою та уповноваженим з прав людини. Доведено необхідність створення робочих груп для проведення повної і всеохоплюючої перевірки по зверненням даного характеру, а також моніторингу способу життя осіб відносно яких надходять скарги. Звернута увагу на необхідності розвантаження Служби безпеки України шляхом позбавлення її функції проведення досудового розслідування, що сприяло б сконцентруватися спецслужбі саме на розвідувальній і контррозвідувальній діяльності.

Ключові слова: Служба безпеки України, сектор безпеки і оборони України, національна безпека, адміністративно-правове забезпечення, органи публічної адміністрації, права і свободи людина та громадянина, правові механізми захисту прав людини, правоохоронна діяльність, вз

Питання спроможності держави забезпечити ефективний захист та запобігання від хвороб, що можуть стати причиною надзвичайного стану в сфері охорони здоровʼя стало важливим для кожної країни і для світу загалом. Воно нерозривно повʼязано з адміністративно-правовим статусом субʼєктів, що уповноважені на застосування обмежувальних протиепідеміологічних заходів. Здатність реагувати відповідним чином на загрози даного типу перетворилася на необхідну складову функціоналу кожної держави світу, так, як її ціллю є збереження життя та здоровʼя людей. Ефект неочікуваності, що мав зі своєю появою та швидким поширенням коронавірус створив екстремальне навантаження на уряди та економіки країн, їх державні інституції. В умовах сьогодення людство живе з розумінням, що подібна ситуація, нажаль, все ж таки може повторитися, за певних не сприятливих обставин, і як наслідок держави реформують відповідним чином своє законодавство, для того, щоб правильно реагувати на загрозу в разі її виникнення. Враховуючи вищевикладене, зрозумілим і логічним є факт того, що субʼєкти наділені державно-владними повноваженнями, щодо застосування проти епідеміологічних заходів стають предметом уваги та глибоко аналізу науковців, так, як їх роль в умовах сьогодення є ключовою. На основі результатів даного дослідження розроблено рекомендації, щодо необхідних змін та доповнень у законодавство в напрямку реагування на епідемічні загрози з метою забезпечення більш ефективного та збалансованого захисту життя та здоровʼя громадян. Дослідження поєднує аспекти адміністративного та правового регулювання з питаннями громадського здоровʼя, що дозволяє отримати комплексне розуміння проблеми та розробити більш ефективні стратегії управління епідемічними ризиками.

Ключові слова: охорона здоров’я, громадське здоров’я, гарантії забезпечення права особи на охорону здоров’я, карантинні та протиепідеміологічні заходи, нормативне врегулювання застосування заходів забезпечення здоров’я населення, карантинний режим, антиковідний режим, а

В науковій статті зроблено науковий огляд праць вчених, які досліджували питання діяльності Служби безпеки України, враховуючи компетенцію останньої урізних сферах суспільних відносин. Новизна дослідження полягає в розгляді адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина при здійсненні превентивних заходів в контексті діяльності Служби безпеки України через призму сучасних викликів та динамічних змін у суспільстві та політиці. Наголошено, що завдяки проведенню превентивних заходів працівникам Служби безпеки України вдається запобігти багатьом неправомірним посяганням на життя, здоров’я та права людини і громадянина, а також на національну безпеку всередині країни. Для підвищення ефективності таких заходів, Служба безпеки України потребує впорядкування законодавчої бази у сфері проведення контррозвідувальної діяльності. Превентивні заходи, що використовуються працівниками Служби безпеки України мусять знайти своє відображення у вигляді змін та доповнень до Закону України «Про Службу безпеки України» та інших нормативно правових актів, та мають бути обмежені вичерпним їх переліком та порядком застосування. Доведено необхідність окреслити підстави та процесуальні особливості їх застосування, з метою недопущення можливості для зловживань. Звернута увага на необхідність здійснення заходів щодо перетворення Служби безпеки України на спецслужбу Європейського зразка полягає в позбавленні її підслідності злочинів, що не мають відношення до захисту національної безпеки, а також декларування антитерористичної, розвідувальної та контррозвідувальної діяльності як пріоритетних напрямків діяльності для Служби безпеки України.

Ключові слова: Служба безпеки України, сектор безпеки і оборони України, національна безпека, адміністративно-правове забезпечення, адміністративно-правовий примус, органи публічної адміністрації, права і свободи людина та громадянина, правові механізми захисту прав люд

Порівняльний аналіз адміністративноправових механізмів протидії епідеміологічним загрозам під час пандемії і наявних на цей момент в чинному законодавстві наводить на висновок, що вони видозмінилися та зазнали доповнень, що можуть стати в пригоді в майбутньому в разі появи надзвичайної ситуації у сфері охорони здоров’я. Жодна країна у світі не була готова до пандемії коронавірусу заздалегідь, і в процесі протидії цій загрозі-керівництво майже всіх країн світу. На сьогодні цей напрацьований раніше, базовий адміністративно-правовий механізм протидії епідеміям покращено, впроваджено в українське законодавство нові сучасні протиепідеміологічні заходи, такі, як епідеміологічне розслідування, можливість санітарного лікаря скликати екстрені наради в разі погіршення епідеміологічної ситуації в регіонах, можливість застосувати інноваційні засоби дезінфекції, деталізовано вимоги до обмежувальних заходів, запроваджено процедуру обов’язкової госпіталізації як засобу крайньої необхідності та інші. Як наслідок, сучасний адміністративно-правовий механізм обмежувальних протиепідеміологічних та карантинних заходів модернізовано низкою нових інструментів, що напрацьовані на практиці, з метою заповнення правових та процесуальних прогалин, що були виявлені керівництвом країни під час боротьби з пандемією коронавірусу. Питання впровадження цих заходів досить не просте, нерозривно пов’язане з обмеженням прав та свобод людини і громадянина, саме тому механізми їх реалізації мусять бути законними, виваженими, але водночас ефективними і достатніми для досягнення поставленої мети. Перед державою стоїть завдання: створити протиепідеміологічні обмежувальні заходи та механізм їх реалізації таким чином, щоб досягти максимальногорезультату в протидії загрозам у сфері охорони здоров’я, але водночас це мусить бути досягнуто шляхом мінімального обмеження прав та свобод людини та громадянина.

Ключові слова: охорона здоров’я, громадське здоров’я, гарантії забезпечення права особи на охорону здоров’я, карантинні та протиепідеміологічні заходи, нормативне врегулювання застосування заходів забезпечення здоров’я населення, карантинний режим, обмеже

A comparative analysis of the administrative and legal mechanisms for countering epidemiological threats during the pandemic and those currently available in the current legislation leads to the conclusion that they have changed and undergone additions that may be useful in the future in the event of an emergency in the field of health care. No country in the world was prepared for the corona virus pandemic in advance, and in the process of countering this threat, the leadership of almost all countries of the world. Currently, this basic administrative and legal mechanism for combating epidemics, developed earlier, has been improved, new modern anti-epidemiological measures have been introduced into Ukrainian legislation, such as epidemiological investigations, the ability of a sanitary doctor to convene emergency meetings in the event of a worsening of the epidemiological situation in the regions, the ability to apply innovative disinfectants, the requirements for restrictive measures are detailed, the procedure for mandatory hospitalization as a measure of extreme necessity and others has been introduced. As a result, the modern administrative and legal mechanism of restrictive anti-epidemiological and quarantine measures has been modernized with a number of new tools developed in practice with the aim of filling legal and procedural gaps that were discovered by the country's leadership during the fight against the corona virus pandemic. The issue of the implementation of these measures is not simple, it is inextricably linked to the restriction of the rights and freedoms of a person and a citizen, that is why the mechanisms for their implementation must be legal, balanced, but at the same time effective and sufficient to achieve the set goal. The state faces a task: to create anti-epidemiological restrictive measures and a mechanism for their implementation in such a way as to achieve the maximum result in countering threats in the field of health care, but at the same time this must be achieved by minimally restricting the rights and freedoms of a person and a citizen.

Key words: health care, public health, guarantees of the individual's right to health care, quarantine and anti-epidemiological measures, regulatory regulation of the application of public health measures, quarantine regime, restrictions on human rights a

У даній роботі розглядається роль захисника в контексті кримінального провадження, акцентуючи увагу на теоретичних завданнях та практичних аспектах їх застосування в сучасній юридичній практиці. Висвітлюються ключові принципи діяльності захисника, його правові положення та функції, які він виконує щоб забезпечити захист прав і свобод осіб, залучених до кримінального процесу. Особливо увага приділяється аналізу нормативно-правової бази, яка регулює діяльність захисника, та впливу міжнародних стандартів на формування вітчизняної правової системи. Розкриваються складності та виклики, з якими стикаються захисники у своїй діяльності, включаючи обмежений доступ до матеріалів справи, труднощі у спілкуванні з клієнтами, збір та аналіз доказів, а також психологічні аспекти роботи в умовах високого емоційного тиску. Ця робота підкреслює значення ефективного захисту в кримінальному процесі як основи забезпечення справедливого судочинства та відповідності процесуального провадження вимогам закону та прав людини. Висновки, представлені в роботі, мають на меті сприяти подальшому розвитку юридичної науки в області кримінального процесу та покращенню практики застосування законодавства, що, у свою чергу, сприятиме підвищенню ефективності захисту та захисту прав осіб у кримінальному процесі.

Ключові слова: адвокат, адвокатура, захисник, захист, представник, потерпілий, заявник, свідок, захист (забезпечення) прав, свобод і законних інтересів, кваліфікована правнича допомога, кримінальне провадження, міжнародні стандарти, права та свободи, справедливе судочин

В науковій праці наголошено на неузгодженості нормативно-правових актів, що має місце в діючому кримінально-процесуальному законодавстві щодо регулювання діяльності захисника під час забезпечення ним захисту особи на етапі досудового розслідування, що виражається в відсутності механізму практичної реалізації його повноважень щодо збору доказової бази, у відповідності до повноважень наданих законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Доведено необхідність врегулювати механізм забезпечення адвокатів можливістю збирати фактичну інформацію, яка потім може бути визнана допустимим доказом в рамках кримінального провадження шляхом синхронізації норм Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Наголошено, що має бути передбачена можливість здійснення накопичення інформації, саме шляхом реалізації своїх прав та повноважень у відповідності до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Метою таких змін є забезпечення рівних можливостей для сторін захисту та обвинувачення відстоювати та обґрунтовувати свою правову позицію. Вони можуть бути реалізовані шляхом внесення необхідних змін та доповнень до Кримінального процесуального кодексу України. Також узгодження потребують вимоги щодо захисника, що представлені в Кримінальному процесуальному кодексі та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», так, як в вищезазначених нормативно правових документах є спірні моменти і неузгодженості, які потребують законодавчого врегулювання, що можуть бути реалізовані шляхом вироблення сумісної нормативно-правової позиції. Метою таких правових інновацій є зміцнення демократичного підґрунтя та впорядкування кримінального процесу в національному законодавстві, врегулювання наявних колізій, приведення до відповідності можливості сторін захисту та обвинувачення здійснювати свою процесуальну діяльність в контексті збору доказової бази, в рамках досудового розслідування, як наслідок підвищення рівня узгодженості кримінально-процесуальної правової основи досудового розслідування.

Ключові слова: адвокат, адвокатура, захисник, захист, представник, представництво, інший фахівець у галузі права, слідчий, суд, потерпілий, заявник, захист (забезпечення) прав, свобод і законних інтересів, кваліфікована правнича допомога, кримінальне провадження.

Відповідно до статті 3 Конституції України життя і здоров'я людини визнаються найвищими соціальними цінностями. У зв’язку з криміногенними чинниками, пов’язаними з військовими діями, проблема насильницьких посягань набуває особливого значення. Відтак запобігання вчиненню озброєних злочинів залишається актуальним викликом для вітчизняної правоохоронної системи та суспільства у цілому. Запобігання злочинності визначається як діяльність, спрямовану на подолання криміногенно небезпечних протиріч у суспільних відносинах з метою їх позитивного вирішення і поступового витиснення (так зване загальносоціальне запобігання), а також протидія реалізації злочинних проявів на різних стадіях (спеціально-кримінологічне запобігання). Запобігання злочинів проти життя та здоров’я, що вчиняються з використанням вогнепальної зброї, має здійснюватися заходами загальносоціального та спеціально-кримінологічного характеру. Вибір заходів запобігання злочинів проти життя та здоров’я з використанням вогнепальної зброї обумовлюється, по-перше, сутнісно-криміногенними особливостями об’єктів запобіжного впливу, а по-друге, їх функціональними можливостями. Відтак очевидно, що найбільш ефективними у цій сфері будуть високотехнологічні інформаційно-аналітичні застосунки. Серед технологічних застосунків, що використовуються у сфері запобігання злочинів із використанням вогнепальної зброї можна виділити такі види: 1) застосунки для контролю обігу легальної вогнепальної зброї (аналітичний функціонал вітчизняного «Єдиного реєстру зброї»; 2) аналітично-інформаційні системи виявлення та розслідування правопорушень (Shotspotter, CaseBuilder Crime Gun, інформаційно-аналітична система кримінального аналізу «RICAS», функціонал Kyiv Smart Safe City); 3) інформаційні методики нормотворчості.

Ключові слова: вогнепальна зброя, насильницькі злочини, злочини проти життя та здоров’я, злочинність; запобігання злочинності, інформаційні методики.

Повномасштабна агресія рф проти України обумовила погіршення криміногенної ситуації в країні, кризу у сфері соціального контролю та додаткове навантаження на правоохоронну систему. У таких умовах особливого значення набувають заходи запобігання чинників насильницької злочинності, серед яких обіг вогнепальної зброї є одним з найвпливовіших. Мета статті: вдосконалення системи запобігання злочинності. Завдання статті: дослідити заходи запобігання нелегальному обігу вогнепальної зброї. Незаконний обіг вогнепальної зброї можна розглядати як індикатор, що дозволяє оцінювати стан національної безпеки. Ефективність заходів запобігання незаконному обігу зброї відповідає рівню правопорядку в Україні. Незаконний обіг зброї значно підвищується тоді, коли послаблюється соціальний контроль у суспільстві. Стверджується декілька основних причин незаконного обігу вогнепальної зброї в країні. Серед них передусім виділяється повномасштабне вторгнення рф, що обумовило безконтрольний вивіз зброї та боєприпасів із зони бойових дій, а також наявність неконтрольованих ділянок державного кордону держави. Стверджується, що превентивна діяльність відносно нелегального обігу вогнепальної зброї має реалізовуватися на трьох рівнях: загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному. Заходами загальносоціального запобігання незаконного обігу вогнепальної зброї вважаються дії, спрямовані на зменшення протиріч і стабілізацію соціально-економічних, політичних, морально-психологічних, правових відносин у державі і суспільстві. Спеціально-кримінологічне запобігання незаконного обігу вогнепальної зброї являє собою систему заходів, спрямованих на профілактику конкретних видів злочинності та її детермінант на певній території. Індивідуальним запобіганням незаконного обігу вогнепальної зброї вважаються заходи спеціально-кримінологічного запобігання злочинності, здійснювані стосовно конкретної особи – потенційного злочинця

Ключові слова: незаконний обіг вогнепальної зброї, запобігання злочинам проти життя та здоров’я особи; насильницька злочинність; вогнепальна зброя.

В статті розглянуто важливий аспект діяльності Служби безпеки України щодо гарантування прав та свобод громадян, детально проаналізовано організаційну структуру та функції Служби безпеки України у цьому контексті, висвітлюються конкретні аспекти адміністративного та правового регулювання її діяльності. Особлива увага приділяється адміністративно-правовому забезпеченню захисту прав і свобод громадян працівниками Служби безпеки України, що базується на законодавчих нормах та процедурах, спрямованих на забезпечення взаємодії служби з громадянами та дотримання принципів правової держави. Основні елементи адміністративно-правового забезпечення включають: 1) наявність уповноваженого з прав людини в Україні, до якого можуть звернутися за захистом своїх прав і свобод громадяни із скаргами на можливі порушення працівників Служби безпеки України; 2) освітні та навчальні програми, метою яких є забезпечення персоналу спецслужби знаннями та розумінням норм прав людини, процедур взаємодії з громадянами для їх сумлінного дотримання в ході службової діяльності; 3) засоби масової інформації, що виконують інформування громадськості про діяльність спецслужби та дотримання нею засад захисту прав і свобод людини; 4) механізми нагляду та парламентського контролю, що дозволяють висвітлювати питання діяльності Служби безпеки України на рівні законодавчої влади; 5) співпраця та обмін досвідом з міжнародними організаціями, взаємодія з іншими країнами та міжнародними структурами для обміну здобутими результатами та узгодження найкращих практик у сфері прав людини. Ці елементи складають комплексний адміністративно-правовий механізм, який має забезпечити дотримання прав і свобод громадян при взаємодії з Служби безпеки України. Важливо, щоб цей механізм діяв на основі високих стандартів правової держави та породжував баланс між потребами безпеки і правами людини.

Ключові слова: Служба безпеки України, сектор безпеки і оборони України, національна безпека, адміністративно-правове забезпечення, адміністративно-правовий примус, органи публічної адміністрації, права і свободи людина та громадянина, правові механізми захисту прав люд

В умовах повномасштабної агресії рф проти України проблема кримінального насильства набула особливого значення, а запобігання озброєних злочинів проти життя та здоров’я стало актуальним викликом для вітчизняної правоохоронної системи. У статті стверджується, що реалізація таких заходів має здійснюватися у контексті загальної кримінально-правової політики та ґрунтуватися на належних теоретичних засадах. Мета статті: вдосконалення вітчизняної системи запобігання злочинності. Завдання статті: визначити засади вітчизняної кримінально-правової політики щодо запобігання насильницьких злочинів проти життя та здоров’я, що вчиняються із застосуванням вогнепальної зброї відповідно до приписів нормативно-правових актів. На підставі аналізу діючого законодавства стверджується про два основних аспекти, у яких проявляється вітчизняна кримінально-правова політика щодо запобігання злочинів проти життя та здоров’я з використанням вогнепальної зброї. По-перше, йдеться про самозахист громадян, нормативною передумовою якого є стаття 27 Конституції України. Особливості реалізації цього права регламентовано законами та підзаконними нормативними актами. Стверджується, що важливим аспектом кримінально-правової політики щодо запобігання озброєного кримінального насильства є врегулювання правил володіння цивільними особами мисливською вогнепальною зброєю. Робиться висновок, що для самозахисту з використанням вогнепальної зброї принциповим є врегулювання правил необхідної оборони відповідно до статті 36 Кримінального кодексу України. Другим аспектом, в якому реалізується кримінально-правова політика щодо запобігання озброєному насильству, стверджується діяльність державних суб’єктів. Наголошується, що заходи запобігання озброєного кримінального насильства мають реалізовуватись у контексті загальної кримінально-правової політики. У статті розкрито функції дозвільної системи як суб’єкта, який реалізує заходи кримінально-правової політики щодо запобігання злочинів проти життя та здоров’я з використанням вогнепальної зброї. Перспективним напрямком кримінально-правової політики щодо запобігання злочинів проти життя та здоров’я з використанням вогнепальної зброї стверджується впровадження інформаційних технологій. Йдеться, зокрема, про «Єдиний реєстр зброї» та застосування спеціальних інформаційно-аналітичних систем.

Ключові слова: вогнепальна зброя, насильницькі злочини, дозвільна система, злочини проти життя та здоров’я, кримінально-правова політика; злочинність; запобігання злочинності.

У статті досліджено особливості адміністративно-правових засад встановлення обмежувальних заходів спрямованих на протидію та запобігання можливому виникненню надзвичайної ситуації в сфері охорони здоров’я на території України, запропоновано ряд змін та доповнень в чинне законодавство метою яких є поліпшення регулювання в вищевказаній сфері. Проаналізовано механізм створений державою для боротьби, запобігання та протидії надзвичайним ситуаціям в сфері охорони здоров’я. Запропоновано адміністративно-правові засади запровадження обмежувальних проти-епідеміологічних заходів з метою реагування на надзвичайні ситуації у сфері громадського здоров’я, потребують певних видозмін і доопрацювань, а саме доцільним є наступне: 1) підстави, процедура та порядок їх впровадження, а також продовження та скасування карантину мусять бути прописана в законі, і вводитися в дію шляхом активації норм відповідної статті закону, а не постановою Кабінету Міністрів України; 2) серйозні обмеження прав та свобод людини та громадянина мусять бути введені в дію виключно законом, де також детально мусить бути прописаний алгоритм здійснення даних обмежень, уповноважені на їх здійснення посадові особи, строки, підстави продовження та скасування тощо; 3) Закону України «Про систему громадського здоров’я» необхідно доповнити категоріями працівників, котрі займають посади, пов’язані з шкідливими умовами, видами та розміром належних їм надбавок з прив’язкою до прожиткового мінімуму; 4) визначити в законі окремою статтею порядок проведення епідеміологічного розслідування, ввести вичерпний перелік можливих процесуальних дій, котрі можуть бути вжиті посадовими особами для встановлення істини по кожній окремій ситуації в рамках такого розслідування; 5) доповнити Закон України «Про систему громадського здоров’я» [5], вичерпним переліком фізичних, хімічних та біологічних факторів, котрі можуть бути застосовані відносно людей «у разі запровадження правового режиму надзвичайної ситуації, режиму надзвичайного стану або інших режимів, встановлених законодавством» та дефініцією поняття «допустимі параметри впливу».

Ключові слова: охорона здоров’я, громадське здоров’я, гарантії забезпечення права особи на охорону здоров’я, карантинні та протиепідеміологічні заходи, нормативне врегулювання застосування заходів забезпечення здоров’я населення, карантинний режим

В межах наукової статті доведено, що заборона, як і декриміналізація порнографії – резонансна соціальна тема. Окрім виконання ролі морально-етичної складової суспільного життя, вона виступає важелем на міжнародній політичній арені, а також зачіпає деякі питання фінансових доходів і надходження податків. Законодавством ЄС порнографія в цілому розцінюється як явище, яке не становить соціальну або морально-етичну небезпеку. В межах наукової праці обґрунтовується перегляд кримінального законодавства щодо проблематики порнографії із враховуванням основних тенденцій прогресивного правового розвитку держави та суспільства. Запропоновано внесення змін до змісту статті 302 КК України.

Ключові слова: декриміналізація, заборона, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів, утримання місць розпусти і звідництво.

В науковій статті звертається увага, що правове регулювання питань громадської безпеки та цивільного захисту здійснюється відповідно до актів національного законодавства України та скеровується відповідними документами довгострокового, середньострокового та короткострокового планування. У зв’язку з чим, Стратегія громадської безпеки та цивільного захисту має на меті визначення шляхів та напрямів забезпечення належного рівня захисту населення України від широкого кола криміногенних загроз і надзвичайних ситуацій різного (в тому числі природного, техногенного, інформаційного, гібридного та іншого) походження, їх профілактиці, запобіганню і нейтралізації, а також ліквідації та мінімізації їх негативного впливу на громадян й суспільство. В межах наукової статті виокремлено основні напрямки, які повинні бути відображені та реалізовані у Стратегі, оскільки мають визначальне значення для належної роботи органів системи Міністерства внутрішніх справ України в тривалій перспективі та закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління МВС України, що у свою чергу є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Наголошено, що від реалізації виокремлених напрямків, які повинні бути відображенні у Стратегії громадської безпеки та цивільного захисту залежить реалізація державної політики щодо захисту прав і свобод людини та громадянина, інтересів суспільства та держави від загроз у вказаних сферах суспільних відносин, а також відповідний рівень діяльності закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання щодо підготовки особового складу для сил безпеки та оборони.

Ключові слова: МВС України, Стратегія громадської безпеки та цивільного захисту, заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління МВС України, сили безпеки й оборони, громадська безпека, цивільний захист.

The scientific article draws attention to the fact that the legal regulation of public safety and civil protection is carried out in accordance with the acts of the national legislation of Ukraine and is guided by the relevant documents of long-term, medium-term and short-term planning. In this regard, the Strategy of Public Security and Civil Defense aims to determine the ways and directions of ensuring the appropriate level of protection of the population of Ukraine from a wide range of criminogenic threats and emergency situations of various (including natural, man-made, informational, hybrid and other) origins , their prevention, prevention and neutralization, as well as elimination and minimization of their negative impact on citizens and society. Within the framework of the scientific article, the main areas that should be reflected and implemented in the Strategy are highlighted, as they are of decisive importance for the proper work of the system bodies of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine in the long term and higher education institutions with specific training conditions that belong to the sphere of management of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine. which, in turn, are critically important for the functioning of the economy and ensuring the livelihood of the population in a special period. It was emphasized that the implementation of the state policy on the protection of human and citizen rights and freedoms, the interests of society and the state from threats in the specified spheres of social relations, as well as the corresponding level of activity of institutions, depends on the implementation of the selected directions, which should be reflected in the Public Safety and Civil Defense Strategy of higher education with specific training conditions for the training of personnel for the security and defense forces.

Key words: Ministry of Internal Affairs of Ukraine, Strategy of public security and civil protection, institutions of higher education with specific conditions of study belonging to the sphere of administration of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, secur

У статті проаналізовано основні нормативно-правові акти України, які регламентують вжиття невідкладних заходів щодо запобігання та протидії побутовому насильству, ґендерному насильству, захисту прав осіб, які постраждали від такого насильства. До основних завдань та методів профілактичних підрозділів Національної поліції України належать: виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них; прийом та розгляд заяв та повідомлень про домашнє насильство, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з попередження та протидії домашньому насильству, ґендерному насильству та насильству щодо дітей та ін.

Ключові слова: насилля в сім'ї, завдання, Національна поліція України, підрозділи поліції, профілактична діяльність

The purpose of the research is to examine the preventive activities of the National Police of Ukraine to counteract domestic violence under the current scenario. The article analyzes the main regulatory legal acts of Ukraine that regulate the adoption of urgent measures to prevent and counteract domestic violence and gender-based violence and protect the rights of persons affected by such violence. The main tasks and methods of the preventive units of the National Police of Ukraine include identification of facts of domestic violence and timely response to them; receiving and reviewing applications and reports of domestic violence, including consideration of reports received by the call center for preventing and countering domestic violence, gender-based violence, violence against children, etc. The methodological basis of the research is presented as comparative-legal and systematic analysis, the formal-legal method, the interpretation method, the hermeneutic method, as well as methods of analysis and synthesis. It is determined that the legislation of Ukraine in the field of countering and preventing domestic violence includes legislative and bylaws, departmental, and regulatory legal acts. It is noted that units of the National Police of Ukraine exercise powers in the field of preventing and countering domestic violence, taking into account international standards for the response of law enforcement agencies to cases of domestic violence and risk assessment. The general and special measures applied to abusers are specified, as well as the specifics of their application by the preventive units of the National Police of Ukraine in the field of preventing and countering domestic violence.

Key words: Domestic Violence; Tasks; National Police of Ukraine; Police Units; Preventive Activities

Доведено, що законодавство України не містить дефініції терміну «суб’єкт ювенальної превенції» та не надає переліку таких суб’єктів. У науковому колі ці аспекти також не здобули ще достатньої уваги. Втім розуміння зазначених загальнотеоретичних питань має практичне значення для з’ясування проблем організаційно-правового характеру у діяльності державних та недержавних інституцій у сфері ювенальної превенції. Дослідження цих категорій здійснюється з урахуванням наявного теоретичного та нормативного матеріалу, що дає уявлення про поняття суб’єкту адміністративного права, поняття та систему ювенальної юстиції, органів і служб у справах дітей та спеціальні установи для дітей, суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству тощо. Особливу увагу приділено дослідженню місця Національної поліції в системі суб’єктів ювенальної превенції, що дало змогу виокремити особливості її діяльності та визнати її спеціальним суб’єктом щодо запобігання та протидії правопорушенням з боку дітей. На підставі наявних досягнень адміністративно-правової теорії та аналізу законодавства надано визначення формам адміністративної діяльності підрозділів Національної поліції України щодо здійснення ювенальної превенції, а також встановлено їх змістовне наповнення.

Ключові слова: адміністративна діяльність, ювенальна превенція, Національна поліція, запобігання та протидії правопорушенням з боку дітей

В статті розглянуто механізм порядку виплати одноразової грошової допомоги у разі смерті (загибелі) військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста (зокрема і працівника поліції), що свідчить про важливість здійснення ними заходів із забезпечення національної безпеки і оборони. Наголошено, що залишається дискусійним питання щодо визначення переліку осіб, яких слід віднести до переліку членів сім’ї, що мають право на цю соціальну виплату. В межах наукової праці здійснено науковий аналіз змісту Закону № 2489-ІХ від 29.07.2022; розглянуто проєкт Закону № 9103 від 13.03.2023, спрямованого на встановлення у сімейному законодавстві нового поняття «реєстровані партнери» та чинну постанову Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 р. № 1066, якою запроваджені нові підстави невиплати одноразової грошової допомоги за загиблого на предмет їх відповідності нормам чинного законодавства. Звертається увага, що нормотворча база, яка регламентує поняття «сім’я», «члени сім’ї» та конкретний перелік членів сім’ї доволі широка і потребує вдосконалення як в частині самої її конструкції, так і щодо уточнення юридичного визначення понять «сім’я» та «член сім’ї» у законі.

Ключові слова: одноразова грошова допомога, воєнний стан, сім’я, члени сім’ї, загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста.

It has been proved that today the legislator has created a clear mechanism for the procedure for payment of a one-time financial assistance in the event of death of a serviceman, person liable for military service or a reservist (including a police officer), which indicates that they understand the importance of taking measures to ensure national security and defence in the context of a full-scale invasion of Ukraine by russian federation. It has been stressed that the issue of determining the list of persons who should be considered family members entitled to this social payment remains controversial.

Key words: one-time financial assistance, martial law, family, family members, death of a serviceman, person liable for military service or a reservist

Наголошено, що сутність адміністративно-правового регулювання діяльності Національної гвардії України розкривається на основі комплексного бачення рівнів та системи нормативно-правових актів, перше, провідне місце серед яких, безумовно, належить саме конституційно-правовим нормам. До міжнародно-правових актів, які відіграють провідну роль у регулюванні діяльності Національної гвардії України, віднесено Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Конвенцію проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання. Зазначено, що на рівні законодавчих актів, які ми розглядаємо як базовий рівень адміністративно-правового регулювання діяльності Національної гвардії України, слід виокремити Закон України «Про Національну гвардію України», Закон України «Про Збройні Сили України», Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» та інші. В умовах російсько-української війни набувають особливої важливості положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Рівень же підзаконного нормативно-правового регулювання діяльності НГУ складають накази Міністерства внутрішніх справ України. Акцентовано увагу на тому, що окремим низовим (первісним) рівнем актів застосування норм права виступає рівень індивідуальних планів роботи, маршрутів патрулювання, схем за планами операцій.

Ключові слова: Національна гвардія України, правові засади, адміністративно-правове регулювання, міжнародно-правові акти, законодавчі акти.

The article states that at the level of doctrinal understanding, along with legal principles, researchers also distinguish ecological and economic principles in the context of postmodern consciousness, methodological principles, organizational and legal principles, theoretical principles, worldview-conceptual and scientific-theoretical principles, fi nancial-legal, moral principles, institutional principles, bioethical principles, etc.

Key words: National Guard of Ukraine, legal principles, administrative and legal regulation, international legal acts, legislative acts

В межах наукової праці здійснено науковий аналіз рішень Європейського суду з прав людини в частині захисту основних прав особи у провадженні в справах про адміністративні правопорушення та залучення прокурора до участі у розгляді справи з метою забезпечення змагальності сторін, та виконання відповідно до адміністративного законодавства свого основного призначення, що має прояв у здійсненні нагляду за додержанням і правильним застосуванням норм чинного законодавства. Запропоновано зміни до норм чинного законодавства щодо захисту основних прав осіб, які приймають участь у розгляді справ про адміністративні правопорушення.

Ключові слова: прокурор, адміністративні правопорушення, участь у розгляді справи, Європейський суд з прав людини, захист прав.

The scientific work focuses on reviewing the works of scholars who have studied various aspects of the implementation of judgments of the European Court of Human Rights. However, the issues of human rights protection and observance of the principle of competition during the consideration of an administrative offence case remain unaddressed.

Key words: prosecutor, administrative offences, participation in the proceedings, European Court of Human Rights, protection of rights

Статтю присвячено особливостям розслідування доходів, отриманих від торгівлі людьми у Сполученому Королівстві. Ґрунтовно проаналізовано державну політику останніх років у сфері попередження та боротьби із торгівлею людьми. Окремо розглянуто виклики та перешкоди, які постають у процесі розслідування цих злочинів, зокрема виявлення та конфіскації прибутків, отриманих у результаті такої злочинної діяльності.

Ключові слова: торгівля людьми; відмивання коштів; прибутки від торгівлі людьми; експлуатація людей; сучасне рабство.

The article provides an account of human trafficking money and its investigation in the United King-dom. The article is based on three substantive sections: section 1 introduction; section 2 which provides a general overview of the social organisation of human trafficking in the UK; section 3, which describes the prof-its made from human trafficking and how these profits are spent and further invested; section 4, which deals with the good practices and challenges in relation to the financial investigation of human trafficking in the UK. Combining the substantive and financial investigation of human trafficking has theoretical advantages: it can potentially uncover the extended network, activities, associates, geographical reach, and importantly, it may proactively identify traffickers’ assets to be seized/confiscated. In the research undertaken it was not sug-gested that the legal framework itself had gaps. Powers to investigate, restrain, seize, and confiscate assets exist and can be deployed. However, these theoretical advantages are diluted by practical considerations as the nature and organisation of human trafficking does not lend itself well to financial investigation. Many of the human trafficking schemes are embedded in legitimate business whereas most of the trafficking schemes are simple in nature and small. Although some significant amounts have been laundered in specific cases, general-ly, sophisticated laundering schemes are the exception rather than the rule in the UK. The management of prof-its from human trafficking reflects primarily the fragmented nature of the phenomenon, the relatively small size of most schemes, the financial abilities of the criminal entrepreneurs and possible embeddedness of a traffick-ing scheme in a legal business. Investments are modest (reflecting in most cases the modest profits made in a rather open and highly competitive business). Attempts to disrupt human trafficking activity are, therefore, un-derstandably prioritised by law enforcement agents over investigation of finances, despite the governmental emphasis on them.

Key words: human trafficking, money laundering, human trafficking proceeds, exploitation, modern slavery.

Проведено ґрунтовний аналіз стану національної безпеки в Україні, її системи, основних завдань та структурних елементів. Проаналізовано стан реалізації національної безпеки України в контексті сучасних подій у державі. Слід зазначити, що до основних органів, які забезпечують національну безпеку держави, належать, насамперед, Збройні Сили країн та всі силові структури держави. Усі вони мають головне завдання, покладене на них державою, – забезпечення високого рівня захисту національних інтересів, у контексті якого створюються належні умови для стабільного розвитку кожної особистості, суспільства та держави. Зрозуміло, що всі ці дії здійснюються уповноваженими органами, які відповідно до своєї компетенції реалізують різноманітні державні програми, постанови, директиви та міжнародні договори, а також норми внутрішнього законодавства. Слід підкреслити, що умовою ефективності цієї політики є пріоритет ненасильницьких шляхів захисту національних інтересів і цінностей.

Ключові слова: безпека, держава, національна безпека, елементи національної безпеки, система забезпечення національної безпеки.

A thorough analysis of the state of national security in Ukraine, its system, main tasks and structural elements has been carried out. The state of realization of national security of Ukraine in the context of modern events in the state has been analyzed. It should be noted that the main bodies that ensure the national security of the state include, first of all, the Armed Forces of the countries and all power structures of the state. All of them have the main task assigned to them by the state - to ensure a high level of protection of national interests, in the context of which appropriate conditions are created for the stable development of each individual, society and state. It is clear that all these actions are carried out by authorized bodies, which in accordance with their competence implement various state programs, regulations, directives and international treaties, as well as the rules of domestic law. It should be emphasized that the condition for the effectiveness of this policy is the priority of non-violent ways to protect national interests and values.

Key words: security, state, national security, elements of national security, supporting system of the national security.

Доведено, що під інформаційною послугою сервісного центру МВС України слід розуміти нормативно визначену діяльність відповідних суб’єктів щодо збору, обробки та аналізу інформації, що пов’язана з безпосереднім виконанням основних завдань та функцій цього органу та оприлюднення інформаційної продукції на офіційних сторінках з метою задоволення інформаційних потреб споживачів послуг, в рамках компетенції сервісних центрів МВС України.

Ключові слова: послуга, інформаційна послуга, МВС України, сервісний центр

У статті, чи не вперше у вітчизняній кримінології, автори викладають свої погляди на особливості регіональної злочинності крізь призму духовно-ціннісної, ідеологічної та культурної складової та сучасної соціальної реальності. На основі аналізу особливостей середовища безпеки Івано-Франківської області сформульовано наукові положення та висновки авторів з даної проблеми, а також проведено відповідний розріз соціального середовища регіону.

Ключові слова: безпекове середовище, регіональна злочинність, духовно-моральне виховання неповнолітніх, вулична злочинність, культурно-ментальне середовище міста, моніторинг кримінологічних груп.

In the article probably for the first time ever in domestic criminology, authors describe their views on the peculiarities of regional crime through the prism of spiritually-valued, ideological and cultural component and modern social reality. Based on the analysis of the features of the security environment of Ivano-Frankivsk region, the authors' scientific provisions and conclusions on this problem are formulated, as well as corresponding cut of the social environment of the region is conducted.

Key words: security environment, regional crime, spiritual and moral education of minors, street crime, cultural and mental environment of the city, monitoring criminological groups.

Здійснено науковий аналіз правових категорій «охорона», «охорона державного кордону», «захист державного кордону» та «національна безпека», «сектор безпеки і оборони». Запропоновано авторське визначення категорії «охорона державного кордону як складова сектору безпеки і оборони» та сформульовані її основні особливості. Сформульовано пропозиції, спрямовані на вдосконалення адміністративно-правових норм, що визначають діяльність Державної прикордонної служби України щодо охорони державного кордону як складової сектору безпеки і оборони.

Ключові слова: Державна прикордонна служба України, сектор безпеки і оборони, національна безпека, безпека державного кордону, охорона державного кордону, охорона суверенних прав України.

В науковій статті зосереджено увагу на розкритті змісту нової ідеології служіння сервісних центрів МВС та правоохоронних органів, спрямованої на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а також забезпечення інтересів юридичних осіб під час надання якісних публічних послуг у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. На підставі аналізу наукових позицій вчених досліджено розуміння термінів «адміністративно-правовий інструмент» та «взаємодія». З’ясовано зміст та основні форми взаємодії сервісних центрів МВС з іншими правоохоронними органами щодо надання якісних публічних послуг у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Ключові слова: адміністративно-правові інструменти, взаємодія, форми, методи, сервісні центри МВС, правоохоронні органи, публічні послуги.

The scientific article focuses on revealing the content of the new service ideology of the service centers of the Ministry of Internal Affairs and law enforcement agencies, aimed at ensuring the rights and freedoms of people and citizens, as well as ensuring the interests of legal entities during the provision of quality public services in the field of road safety. Based on the analysis of scientific positions of scientists, the understanding of the terms "administrative-legal instrument" and "interaction" was investigated. The content and main forms of interaction of the service centers of the Ministry of Internal Affairs with other law enforcement agencies regarding the provision of high-quality public services in the field of ensuring road traffic safety have been clarified.

Key words: administrative and legal instruments, interaction, forms, methods, service centers of the Ministry of Internal Affairs, law enforcement agencies, public services.

В тезах-доповіді доведено, що національне законодавство відповідає міжнародним практикам та стандартам захисту викривачів, а також щодо створення дієвих правових механізмів реалізації законодавства про захист викривачів, у тому числі в частині здійснення щодо них заходів безпеки. В той же час актуальним залишається питання щодо реалізації адміністративно-правового статусу викривача у провадженні в справах про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією

Ключові слова: Корупція, викривач, адміністративна відповідальність

У навчальному посібнику висвітлено положення законодавства України, що регулює питання діяльності підрозділів ювенальної превенції Національної поліції; висвітлено особливості діяльності підрозділів ювенальної превенції щодо розшуку безвісті зниклих дітей, реагування на події, де потерпілим є дитина; визначено передумови, що сприяють вчиненню правопорушень дітьми; розкрито шляхи взаємодії ювенальної превенції з іншими інституціями з метою забезпечення прав дітей. Навчальний посібник буде корисним курсантам, слухачам магістратури, викладачам закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, працівникам органів Національної поліції

Ключові слова: Національна поліція, ювенальна превенція, превенція.

У навчальному посібнику висвітлено основні положення законодавства України, що регулює адміністративно-юрисдикційну діяльність Національної поліції України. Навчальний посібник буде корисним курсантам, слухачам магістратури, ад’юнктам, аспірантам, докторантам, викладачам закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання, в яких здійснюється підготовка кадрів для Міністерства внутрішніх справ України і Національної поліції, працівникам органів та підрозділів Національної поліції.

Ключові слова: Національна поліція, адміністративно-юрисдикційна діяльність, адміністративні правопорушення.

В учебном пособии отражены основные положения законодательства Украины, регулирующего административно-юрисдикционную деятельность Национальной полиции Украины. Учебное пособие будет полезным курсантам, слушателям магистратуры, адъюнктам, аспирантам, докторантам, преподавателям высших учебных заведений со специфическими условиями обучения, в которых осуществляется подготовка кадров для Министерства внутренних дел Украины и Национальной полиции, работникам органов и подразделений Национальной полиции.

Ключевые слова: Национальная полиция, административно-юрисдикционная деятельность, административные правонарушения.

The textbook highlights the main provisions of the legislation of Ukraine governing the administrative and jurisdictional activities of the National Police of Ukraine. The manual will be useful for cadets, graduate students, associate professors, graduate students, doctoral students, teachers of higher education institutions with specific training conditions, which provide training for the Ministry of Internal Affairs of Ukraine and the National Police, employees of the National Police.

Key words: National police, administrative and jurisdictional activities, administrative offenses.

Констатовано, що адміністративно-юрисдикційна діяльність щодо адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, здійснюється за загальними правилами провадження у справах про адміністративні правопорушення, але в той ж час, має певні особливості. Розглянуто деякі аспекти провадження у справах про адміністративні корупційні правопорушення.

Ключові слова: Корупція, адміністративно-юрисдикційна діяльність, адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, провадження у справах про адміністративні корупційні правопорушення.

Констатировано, что административно-юрисдикционная деятельность по административным правонарушениям, связанным с коррупцией, осуществляется по общим правилам производства по делам об административных правонарушениях, но в то же время имеет определенные особенности. Рассмотрены некоторые аспекты производства по делам об административных коррупционных правонарушениях.

Ключевые слова: Коррупция, административно-юрисдикционная деятельность, административные правонарушения, связанные с коррупцией, производства по делам об административных коррупционных правонарушениях.

Визначено особливості, стадії та етапи адміністративних послуг в сфері морського транспорту. Розглянуто діяльність Державної служби морського та річкового транспорту України як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті щодо надання певних адміністративних послуг відповідним суб’єктам шляхом видання документу дозвільного характеру, який приймається законодавчо закріпленим рішенням (адміністративним актом).

Ключові слова: Стадії та етапи адміністративних послуг, сфера морського транспорту, адміністративний акт.

Определены особенности, стадии и этапы административных услуг в сфере морского транспорта. Рассмотрена деятельность Государственной службы морского и речного транспорта Украины как центрального органа исполнительной власти, обеспечивающей реализацию государственной политики в сфере безопасности на морском и речном транспорте по предоставлению определенных административных услуг соответствующим субъектам путем издания документа разрешительного характера, принимаемого законодательно закрепленным решением (административным актом).

Ключевые слова: Стадии и этапы административных услуг, область морского транспорта, административный акт.

У підрозділі встановлено сутність та зміст поняття «громадська безпека». Обґрунтовується, що об’єктами громадської безпеки є: джерела підвищеної небезпеки; надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру; загрози у сфері міграційної політики, загрози особистій безпеці громадян, реалізації їх прав і свобод; безпека суспільства і держави. Доведено, що саме органи публічної адміністрації, здійснюючи дозвільну діяльність у сфері громадської безпеки, спрямовують свої зусилля на відвернення настання негативних факторів, що можуть завдати шкоди життю та здоров’ю людини і громадянина, інтересам суспільства та держави. Виділено особливості дозвільної діяльності органів публічної адміністрації у сфері забезпечення громадської безпеки.

Ключові слова: дозвільна діяльність, органи публічної адміністрації, дозвільна послуга, дозвіл, громадська безпека, повноваження, публічно-сервісна діяльність.

The subsection defines the essence and content of the concept of "public safety". It is substantiated that public security objects are: sources of increased danger; man-made and natural emergency situations; threats in the field of migration policy, threats to the personal safety of citizens, the realization of their rights and freedoms; the safety of society and the state. It is proven that the public administration bodies, carrying out permitting activities in the field of public security, direct their efforts to prevent the onset of negative factors that can harm the life and health of a person and citizen, the interests of society and the state. Peculiarities of the permitting activity of public administration bodies in the sphere of ensuring public safety are highlighted.

Key words: permit activity, public administration bodies, permit service, permit, public safety, authority, public service activity.

Доведено, що створення та функціонування легендірованих організацій як засіб забезпечення негласної слідчої дії в рамках конкретної оперативно-розшукової справи законодавчо визначено, але безпосередньо порядок створення та функціонування як суб’єкта цивільно-правових відносин потребує свого нормативного визначення і закріплення.

Ключові слова: Національна поліція, негласні слідчі (розшукові) дії, оперативно-розшукова діяльність.

Наголошено, що держава гарантує непорушність прав і свобод людини та громадянина. Для їх забезпечення на уповноважені органи, зокрема Національну поліцію, покладається обов’язок підтримання правопорядку, захист прав, свобод та законних інтересів. Визначено, що серед інших суб’єктів реагування у разі настання випадків булінгу в закладах освіти виокремлено територіальні органи Національної поліції України. Аргументовано, що органи поліції займають головне місце серед суб’єктів запобігання та протидії булінгу, адже на вказані органи покладено як первинне реагування на факти вчинення булінгу та його припинення, так і подальше сприяння притягненню порушника до юридичної відповідальності. Акцентовано, що значних змін потребує як система освіти, так і адміністративно-правові засади діяльності Національної поліції щодо запобігання та протидії булінгу.

Ключові слова: Національна поліція, запобігання, протидія, система, законодавство, реагування, суб’єкт, булінг, дискримінація, насильство, агресія, цькування.

Отмечено, что государство гарантирует незыблемость прав и свобод человека и гражданина. Для их обеспечения на уполномоченные органы, в частности, Национальную полицию, возлагается обязанность поддержания правопорядка, защита прав, свобод и законных интересов. Определено, что среди других субъектов реагирования при наступлении случаев буллинга в учебных заведениях выделены территориальные органы Национальной полиции Украины. Аргументировано, что органы полиции занимают главное место среди субъектов предотвращения и противодействия буллингу, ведь на указанные органы возложены как первичное реагирование на факты совершения буллинга и его прекращения, так и дальнейшее содействие привлечению нарушителя к юридической ответственности. Акцентировано, что значительных изменений требует как система образования, так и административно-правовые основы деятельности Национальной полиции по предотвращению и противодействию буллингу.

Ключевые слова: Национальная полиция, предотвращение, противодействие, система, законодательство, реагирование, субъект, буллинг, дискриминация, насилие, агрессия, травля.

It is emphasized that the state guarantees the inviolability of human and civil rights and freedoms. To ensure this, the competent authorities, in particular the National Police, are responsible for maintaining law and order, protecting rights, freedoms and legitimate interests. It is determined that the territorial bodies of the National Police of Ukraine have been singled out among other subjects of response in case of bullying in educational institutions. It is argued that the police are the main actors in preventing and combating bullying, as these bodies are responsible for both the initial response to the facts of bullying and its termination, and further assistance in bringing the offender to justice. It was emphasized that both the education system and the administrative and legal framework of the National Police's activities to prevent and combat bullying need significant changes.

Key words: National police, prevention, counteraction, system, legislation, response, subject, bullying, discrimination, violence, aggression, harassment.

Доведено, що у даний час необхідна зміна існуючої системи роботи з неповнолітніми, реструктуризація органів влади і управління в сфері захисту прав неповнолітніх, визначення їх організаційно-правового становища і функціональних обов'язків. На сучасному етапі формування правового механізму забезпечення і захисту прав неповнолітніх провідне місце в ньому повинні зайняти адміністративно-правові засоби.

Ключові слова: Національна поліція, запобігання та протидія, булінг, адміністративно-ювенальна парадигма.

Досліджено актуальні аспекти надання дозвільних адміністративних послуг сервісними центрами МВС

Ключові слова: Адміністративні послуги, дозвільні послуги, сервісні центри МВС.

Здійснено науковий аналіз превентивної діяльності Національної поліції як складової державної політики у сфері забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку

Ключові слова: Національна поліція, превентивна діяльність, державна політика, забезпечення охорони прав і свобод людини.

Дозвільну діяльність визначено як один з основних правових інструментаріїв держави, який застосовується для забезпечення балансу (погодження) індивідуальних, групових та національних інтересів за умови суворого дотримання пріоритету прав і свобод людини і громадянина. Виокремлено три підходи її розуміння.

Ключові слова: Дозвільна діяльність, органи публічної адміністрації, правовий інструментарій.

Сформульовано визначення «превентивної діяльності Національної поліції» та виокремлено основні особливостей превентивної діяльності Національної поліції.

Ключові слова: Превентивна діяльність, профілактика, Національна поліція.

Виокремлено особливості кінологічного забезпечення правоохоронних органів, оскільки має відповідне відомче нормативно-правове врегулювання діяльності зазначених кінологічних підрозділів, також пов’язано з особливостями виконання певних оперативно-службових завдань (забезпечення публічної безпеки та порядку, протидія злочинності, забезпечення охорони державного кордону, конвоювання осіб, узятих під варту тощо), комплектуванням кінологічних підрозділів кінологами та їх підготовка, та розведення, вирощування, утримання службових собак в правоохоронних органах.

Ключові слова: Кінологічне забезпечення, правоохоронні органи, органи Національної поліції.

У коментарі проаналізовано положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» з посиланням на низку міжнародно-правових документів, законодавчих і відомчих (міжвідомчих) нормативно-правових актів різного рівня, матеріали правозастосовної та судової практики, наукові джерела. Видання може бути корисним для працівників Національної поліції України, прокуратури, інших інституцій, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, суддів, адвокатів, представників громадських правозахисних організацій, наукових і науково-педагогічних працівників, здобувачів вищої освіти, а також усіх, хто зацікавлений у захисті прав й інтересів осіб, які постраждали від насильства. У цьому коментарі висловлено виключно погляди авторів. Вони не обов’язково збігаються з офіційною позицією Консультативної місії ЄС в Україні.

Ключові слова: Запобігання, протид, домашнє насильство.

Прокоментовано Кодекс України про адміністративні правопорушення з посиланням більш ніж на тисячу нормативно-правових актів, а також результати правозастосовної судової практики щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Видання буде корисним суддям, адвокатам, юрисконсультам, науковцям, правозахисникам, викладачам, аспірантам і студентам юридичних навчальних закладів, співробітникам системи органів внутрішніх справ, викладачам і слухачам навчальних закладів МВС України, працівникам прокуратури, органів безпеки, інших правоохоронних органів, командирам військових частин і начальникам військових установ, а також усім зацікавленим у належному захисті прав і свобод людини і громадянина, власності, довкілля, інших об’єктів адміністративно-правової охорони.

Ключові слова: адміністративне правопорушення, проступок, відповідальність, провадження, стадії

Коментар розрахований на поліцейських, осіб, які бажають взяти участь в конкурсі на посаду поліцейського, суддів, прокурорів, слідчих, адвокатів.

Ключові слова: Національна поліція, принципи, завдання, система поліції, статус поліцейських.

В тезах виокремленно основні шляхи спрямовані на покращення адміністративно-правового регулювання діяльності сервісних центрів МВС України, що повинно сприяти високій якості та доступності публічних послуг в діяльності останніх.

Ключові слова: сервісний центр МВС, публічно-сервісна діяльність, правове регулювання, публічні послуги, процедури.

В статті досліджено наукові концепції щодо запровадження сервісно-орієнтованої діяльності органів публічної адміністрації спрямованої на задоволення потреб та інтересів суспільства через надання якісних публічних послуг населенню, скоординовану з довгостроковими цілями розвитку суспільства й держави. З’ясовано зміст публічно-сервісної діяльності МВС України через призму реалізації окремої функції сервісної держави, зміст якої полягає у зміні ідеології, форм та методів в роботі правоохоронного органу.

Ключові слова: Ключові слова: Міністерство внутрішніх справ, органи публічної адміністрації, публічно-сервісна діяльність, публічно-сервісна функція, публічні послуги.

У підручнику подано повний курс адміністративного права. За основу взято теоретичні положення та практику діяльності публічної адміністрації, що відповідає цінностям людиноцентристськоі теорії, коли публічна адміністрація має як найповніше задовольняти права, свободи и законні інтереси приватних осіб відповідно до цінностей ЄС. Підручник може бути використано студентами в освітньому процесі, аспірантами, викладачами навчальних закладів, науковцями, членами уряду України та іншими посадовими особами органів публічної влади, народними депутатами, апаратом суду, активістами громадських об’єднань, а також усіма, хто цікавиться адміністративним правом. Підручник стане в нагоді під час підготовки до вступних випробувань і під час вступу на основі ступеня бакалавра на навчання для здобуття ступеня магістра за спеціальністю 081 «Право», а також у підготовці до відповідних кваліфікаційних іспитів кандидатів на посади суддів, прокурорів, на здобуття свідоцтва про право на адвокатську діяльність.

Ключові слова: Адміністративне право, система, принципи, джерела, суб’єкти публічного адміністрування, інструменти публічного адміністрування, адміністративна процедура, адміністративні послуги, адміністративний процес.

The question of the effectiveness of legal regulation of relations regarding the provision of public services by the Ministry of Internal Affairs service centers is currently relevant and one of the reforms initiated by the President of Ukraine aimed at democratization of public relations, further implementation of the concept of «service state», as well as prevention and counteraction of corruption in the provision of public services. . In order to achieve high quality and accessibility of public services in the activities of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, it is emphasized the need to take the following steps: introduction of a public-service approach in the activities of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine; reducing administrative barriers and simplifying the procedure for obtaining public services, as well as applying criteria that determine the accessibility and quality of public services provided to individuals and legal entities; continuous monitoring of the quality and accessibility of public services provided by the Ministry of Internal Affairs service centers in Ukraine, which will facilitate the transparency and clarity of the activities of these bodies; provision of public services to the service centers of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine according to the principle of «single window» in the format of an open office; inclusion in the list of services provided by the service centers of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine; services provided to date by the National Police and the State Emergency Service of Ukraine, leaving only supervisory powers to the latter institutions; introduction of permitting, registration, expert and information services through the Internet using electronic signature by means of attracting the general public to receive them; creating a system of continuous exchange of information between the entities responsible for entering and filling the database related to high-risk objects; preventing the corruption component in the provision of public services by the Ministry of Internal Affairs service centers through the implementation of anti-corruption measures.

Ключові слова: Ключові слова: сервісний центр МВС, публічно-сервісна діяльність, правове регулювання, публічні послуги, процедури

Key words: Key words: service Center of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, public and service activity, legal regulation, public services, procedures.

В тезах дозвільну діяльність розглянуто як один із основних правових інструментаріїв держави, який застосовується для забезпечення балансу (погодження) індивідуальних, групових та національних інтересів при збереженні пріоритету прав і свобод людини і громадянина. Виокремлено основні риси та принципи дозвільної діяльності органів публічної адміністрації.

Ключові слова: Ключові слова: дозвільна діяльність, правовий інструментарій, принципи дозвільної діяльності, органи публічної адміністрації.

The scientific work of law students is an integral part of the educational process in institutions of higher education. The research skills are important for law students in view of the fact that in their professional activity they face challenging tasks and questions when it comes to the need to learn new knowledge independently, to find arguments, including scientific ones, and to justify their legal position and to expound it in oral and/or written forms. The purpose of the article was to substantiate the methodology of organization - a scientific activity of law students. The basic method of research is a pedagogical experiment conducted on the basis of Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State Pedagogical University, Sumy State University Educational and Scientific Institute of Law and Kharkiv National University of Internal Affairs while studying of the discipline “Administrative Law of Ukraine” by the students (bachelor degree). In general, the experiment involved 300 students, distributed in СG and EG. At the preparatory stage, the methodical seminar “Organization of scientific activity of law students in higher education institutions” was held for the lecturers. The basic methods of the students’ scientific activity: elaboration of a scientific literature; annotation and/or review of scientific articles; introduction of discussion elements; mini-discussions; writing reports, abstracts, articles, term thesis, qualifying papers, project implementation and preparation of presentations for demonstration of relevant scientific results; participation in “roundtables”; participation of students in academic competitions, competitions on jurisprudence, including competitions for the best student’s scientific work / project. Comparing the results of studying students of CG and EG allowed to reveal that the number of students with high and sufficient levels has increased in the EG and the number of students with a low level of scientific results has significantly decreased. This gave reason to assert that the proposed methodology of scientific work of law students in higher education institutions is statistically substantiated and effective.

Ключові слова: Key words: methodical system, scientific activity, law students, institution of higher education, competences, training results

The scientific work of law students is an integral part of the educational process in institutions of higher education. The research skills are important for law students in view of the fact that in their professional activity they face challenging tasks and questions when it comes to the need to learn new knowledge independently, to find arguments, including scientific ones, and to justify their legal position and to expound it in oral and/or written forms. The purpose of the article was to substantiate the methodology of organization - a scientific activity of law students. The basic method of research is a pedagogical experiment conducted on the basis of Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State Pedagogical University, Sumy State University Educational and Scientific Institute of Law and Kharkiv National University of Internal Affairs while studying of the discipline “Administrative Law of Ukraine” by the students (bachelor degree). In general, the experiment involved 300 students, distributed in СG and EG. At the preparatory stage, the methodical seminar “Organization of scientific activity of law students in higher education institutions” was held for the lecturers. The basic methods of the students’ scientific activity: elaboration of a scientific literature; annotation and/or review of scientific articles; introduction of discussion elements; mini-discussions; writing reports, abstracts, articles, term thesis, qualifying papers, project implementation and preparation of presentations for demonstration of relevant scientific results; participation in “roundtables”; participation of students in academic competitions, competitions on jurisprudence, including competitions for the best student’s scientific work / project. Comparing the results of studying students of CG and EG allowed to reveal that the number of students with high and sufficient levels has increased in the EG and the number of students with a low level of scientific results has significantly decreased. This gave reason to assert that the proposed methodology of scientific work of law students in higher education institutions is statistically substantiated and effective.

Key words: Key words: methodical system, scientific activity, law students, institution of higher education, competences, training results

The article describes the role and essence of the anti-corruption expertise in the prevention of corruption. The author proved that the prevention of corruption requires the identification and eradication of the roots of corruption in drafts and existing regulatory legal acts. In the study of the essence of the anti-corruption expertise the attention was paid to the subjects of its implementation. It was proposed to actively involve business in conducting anti- corruption expertise through the Public Councils under the executive and local government bodies, the Council of Business Ombudsman, and civil society institutions. The gaps in the legislation on the public anti-corruption expertise were characterized, in particular, the lack of a uniform methodology for its conduct, the procedure for accrediting independent experts, the possibility of using the conclusion of the anti-corruption expertise as evidence in administrative, civil, economic proceedings. In the conclusion, the characteristic features of the anti-corruption expertise were formulated and directions for enhancing the participation of civil society institutions in the realization of the right to the anti-corruption expertise as the main business protection strategy were identified.

Ключові слова: Keywords: Anti-Corruption Expertise, Expert, Business Protection, Institutes of Civil Society, Rulemaking.

Introduction: Finding an optimal model for the development and functioning of the health care system is an important aspect for most economically developed countries. The aim of this article is to comprehensively study the problems of functioning of complementary (alternative) medicine, to identify the main tendencies of its development in some foreign countries and specific features of its application in Ukraine. Materials and methods: During the research the authors have used theoretical methods (analysis, synthesis, generalization, systematization, etc.) and empirical methods (observation, classification, etc.) of scientific research. Review: The conducted study provides grounds for arguing that complementary (alternative) medicine in various forms exists in most countries of the world and is promoted by the World Health Organization (hereafter – WHO). However, the legal regulation of complementary medicine and its interaction with the traditional medicine are significantly different. It has been established that a significant part of patients use alternative methods of treatment, neglecting the information interaction with the attending physician. The authors have revealed the shortcomings of permitting procedures concerning the activity of healers, the result of which there are many fraud cases in this sphere. Conclusions: The authors have proved the necessity of improving the legislative base for the regulation of complementary medicine, integration of alternative methods into official medicine, improvement of the system of professional training of physicians, determination of the volume of usefulness and benefits of medical aid by alternative methods, expansion of international cooperation and exchange of experience with foreign specialists practicing the use of complementary medicine.

Ключові слова: complementary medicine, alternative medicine, nonconventional methods, healing

Key words: complementary medicine, alternative medicine, nonconventional methods, healing

В тезах доведено, що під контрольно-наглядовою діяльністю органів Національної поліції слід розуміти урегульованість нормами адміністративно-процесуального права діяльність органів Національної поліції, спрямована на реалізацію норм адміністративного матеріального права, а також матеріально-правових норм інших галузей права у процесі вирішення конкретних справ (контрольно-наглядових) щодо забезпечення прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Ключові слова: Національна поліція, контрольно-наглядова діяльність, адміністративно-процесуальне право.

В тезах доведено, що в залежності від рівня виникнення корупційних ризиків під час проходження служби в поліції слід виокремлювати: корупційні ризики на рівні нормативно-правового регулювання діяльності органів поліції; корупційні ризики безпосередньо на рівні практичної кадрової діяльності органів поліції

Ключові слова: корупція, Національна поліція, корупційні ризики, проходження служби

Nowadays in a difficult economic situation, frauds have become widespread in Ukraine in various spheres of human life. Increase in the number and quality of such crimes leads to significant losses of financial resources not only of citizens but of the state as a whole. Therefore, an important issue for our nowadays is the study of the mechanism of rapid, complete, and effective investigation and prevention of such crimes. In Ukraine, there is an active awareness of the population about the ways of committing such crimes and creating measures to protect confidential information. However, official statistics show a significant amount of fraud and an insufficient level of their disclosure. One of the reasons is the obsolete methods of investigating fraud and the lack of methods for investigating certain types of it. The aim of the article is to analyse scientific research in order to establish a level of methodological support for law enforcement agencies in investigating fraud. Due to the fact that methodological provision of practical divisions plays the leading role in the fast, full, and effective investigation of frauds, therefore, the studied question deserves a special attention. Methodology. The author substantiates the need to improve the existing methodological recommendations because since over time they lose their content. Besides, there is the necessity to create new techniques that are not reflected in the writings of scientists in investigating various types of fraud. Based on the analysis of forensic literature, we can make a conclusion that most of the scientific works are devoted to the investigation of fraud with financial resources. Therefore, the author proposes to pay attention to other types of fraud and to formulate methodological recommendations for practical units to young and experienced scientists on the basis of their own research. Results. The concepts and types of fraud are defined in the article. Besides, the works of criminologists, which are devoted to the peculiarities of investigating such types of crimes, are analysed. The official statistics, which impresses with data on undisclosed fraud, are presented here. This once again confirms the necessity for scientific development of the mentioned problem. A particular attention is paid to the lack of proper methodological support for practical units during the investigation of such types of crimes. In this regard, the author provides corresponding suggestions that will help to improve the investigation. Practical impact. Since the fraud investigation technique helps to the most successful achievement of the objectives of criminal justice, then in order to reduce the number of undisclosed crimes, it is necessary to develop and provide practical guidance to the methodical recommendations in a timely manner. Correlation/originality. The urgent issue of nowadays is a complete, effective investigation of criminal offenses, and fraud is no exception. The improvement of the methodology for fraud investigations and the development of methods for investigating certain types of fraud is a necessary step for it.

Ключові слова: Key words: fraud, deception, abuse of trust, fraud investigation technique, thesis researches, methodology for investigating certain types of fraud.

Nowadays in a difficult economic situation, frauds have become widespread in Ukraine in various spheres of human life. Increase in the number and quality of such crimes leads to significant losses of financial resources not only of citizens but of the state as a whole. Therefore, an important issue for our nowadays is the study of the mechanism of rapid, complete, and effective investigation and prevention of such crimes. In Ukraine, there is an active awareness of the population about the ways of committing such crimes and creating measures to protect confidential information. However, official statistics show a significant amount of fraud and an insufficient level of their disclosure. One of the reasons is the obsolete methods of investigating fraud and the lack of methods for investigating certain types of it. The aim of the article is to analyse scientific research in order to establish a level of methodological support for law enforcement agencies in investigating fraud. Due to the fact that methodological provision of practical divisions plays the leading role in the fast, full, and effective investigation of frauds, therefore, the studied question deserves a special attention. Methodology. The author substantiates the need to improve the existing methodological recommendations because since over time they lose their content. Besides, there is the necessity to create new techniques that are not reflected in the writings of scientists in investigating various types of fraud. Based on the analysis of forensic literature, we can make a conclusion that most of the scientific works are devoted to the investigation of fraud with financial resources. Therefore, the author proposes to pay attention to other types of fraud and to formulate methodological recommendations for practical units to young and experienced scientists on the basis of their own research. Results. The concepts and types of fraud are defined in the article. Besides, the works of criminologists, which are devoted to the peculiarities of investigating such types of crimes, are analysed. The official statistics, which impresses with data on undisclosed fraud, are presented here. This once again confirms the necessity for scientific development of the mentioned problem. A particular attention is paid to the lack of proper methodological support for practical units during the investigation of such types of crimes. In this regard, the author provides corresponding suggestions that will help to improve the investigation. Practical impact. Since the fraud investigation technique helps to the most successful achievement of the objectives of criminal justice, then in order to reduce the number of undisclosed crimes, it is necessary to develop and provide practical guidance to the methodical recommendations in a timely manner. Correlation/originality. The urgent issue of nowadays is a complete, effective investigation of criminal offenses, and fraud is no exception. The improvement of the methodology for fraud investigations and the development of methods for investigating certain types of fraud is a necessary step for it.

Key words: Key words: fraud, deception, abuse of trust, fraud investigation technique, thesis researches, methodology for investigating certain types of fraud.

В статті приділено увагу з’ясуванню категоріального апарату, яким оперує діюче законодавство щодо вдосконалення нормативного закріплення такої категорії як «публічно-сервісна діяльність».Доведено, що публічно-сервісну діяльність доцільно розглядати через призму категорії «сервісна держава», з цією метою було проаналізовано різні підходи щодо виділення принципів формування моделей сервісної держави. Обґрунтовується, що викладені принципи моделі сервісної концепції держави є підґрунтям для глибокої наукової дискусії, оскільки їх запровадження потребує сформованого європейського громадянського суспільства. В статті аргументується підхід, що «публічно-сервісна діяльність» виходить за межі категорії «надання адміністративних послуг», визначення якої надано в Законі України «Про адміністративні послуги», та розкриває соціальне призначення держави її вторинну роль в порівнянні із правами та свободами людини. Надано авторське визначення публічно-сервісної діяльності в широкому та вузькому розумінні.

Ключові слова: Ключові слова: публічно-сервісна діяльність, державна політика, адміністративні послуги, органи публічної адміністрації.

The article outlines the principles of the model of the service concept of the state, which are the basis for a deep scientific discussion, because its implementation requires a prevailing European civil society. It was emphasized that «public-service activity» goes beyond the category of «providing administrative services» and reveals the social purpose of the state, its secondary role in comparison with human rights and freedoms.

Key words: Key words: public-service activity, state policy, administrative services, public administration bodies.

У статті розглянуто питання співпраці правоохоронних органів щодо профілактики та протидії транснаціональним злочинам. Приділено окрему увагу міжнародно-правовому регулюванню взаємодії правоохоронних органів різних країни. Проаналізовано поняття транснаціональних злочинів. Розглянуто особливості діяльності Інтерполу та процедуру здійснення екстрадиції.

Ключові слова: Ключові слова: правоохоронні органи, попередження та протидія злочинам, транснаціональні злочини, екстрадиція, Інтерпол.

The article is devoted to the problem of co-operation of law enforcement agencies in prevention and detecting of transnational crimes. Special attention is paid to the problem of increasing levels of crime being committed with trespassing borders, by different perpetrators of different citizenships, with conducting the criminal contacts between different countries. The definitions of transnational crimes were analysed in detail. The main analysis focuses on international legal regulations of co-operation of law enforcement agencies in preventing and detecting transnational crimes. Also detailed is the UN Convention against Transnational Organized Crime. This pays attention to forms of international co-operation between the countries, based on international agreement; and based on participation in governmental organisations. The tasks of Interpol were analysed. The author pays special attention to forms of co-operation of law enforcement agencies in detecting transnational crimes, such as extradition procedures. Analysing the legal regulation of extradition involves considering a number of international conventions and agreements. The article also mentions the cases which should exist if a country requesting the release of a wanted person who is detained in another country may be extradited. It is mentioned that unfortunately the process of extraditing may influence political and social situations between the countries. For example, countries which are in a tense political or diplomatic situation may face a more drawn out process, one country may officially not refuse the extradition, but practically do everything to avoid it.

Key words: Key words: crimes, transnational crimes, international legal regulation, law enforcement agency, law enforcement co-operation, Interpol, extradition, prevention and detecting the transnational crimes.

Коментар розрахований на поліцейських, осіб, які бажають взяти участь в конкурсі на посаду поліцейського, суддів, прокурорів, слідчих, адвокатів.

Ключові слова: Національна поліція, поліцейські послуги, принципи діяльності поліції, система поліції, статус поліцейських

Experience of developed countries makes the case that it is possible to achieve high level of competitiveness in the globalized market solely by using achievements of scientific-and-technological advance. National policy and effectiveness of means of scientific sector support used in the country are essential to it. Purpose of the article is an effort to perform the structural analysis of support, regulation and financing of scientific activity in world’s major economies, having determined central institutes of financial means command for the investment into innovative and scientific activity in the countries. To perform functional analysis of funded status of Ukrainian scientific and technological and educational activity from the standpoint of its public regulation. Based on studied funding model of scientific activity in developed countries, to propose the model of optimization of scientific activity financing that will become the innovative activator of support and development of Ukrainian science. Analyzing public policy of developed countries related to support of scientific, educational and innovative activity according to degree of state regulation, it is possible to identify two poles. First pole can be notionally named as English-American model where the state does very little to interfere with the activity of scientific and innovative sector. It is characterized by the fullest autonomy of entrepreneurship in the innovative and scientific and educational sphere. With the use of such model it is assumed that market mechanisms facilitate acceleration of scientific and innovative processes of country development by themselves. Second pole, Franco-Japanese model of public regulation, is characterized by substantial impact of state on scientific and educational processes, in particular, by non-market financing methods. With the use of this model the governments determine priority guidelines of innovative and technological development supported by the government substantially; such countries to some extent include: France, Sweden, and Japan. Most of developed European countries (Germany, Poland, Italy) and Canada are found in between specified poles of scientific and innovative policy, while developing national business environment and using direct state support of innovative activity. The increase in expenses of private sector for research and development activities appears in all countries. Public authorities support scientific studies, innovative activity and development of small and medium-sized businesses in scientific and technological sphere; they cooperate actively during development and implementation of national programs. Moreover, other concerned parties – industrial companies, representatives of academic community, non-governmental non-profit organizations – are involved more actively into decision-making process. Max Planck Society in Germany can become the experimental model of regulation and financing of scientific, educational and innovative activity of institutions. Implementation of new economy model in Ukraine is possible upon condition of creation and adjustment of functioning of two closed and related engineering processes: innovative and productive: education-science-production-market; investment. The following may be classified as top priorities of development of scientific and technological activity in Ukraine: prevention of arrival of earlier and inefficient technologies; facilitation of application of state-of-the-art highly efficient technologies, development of scientific potential and human resourcing; arrangement of conditions for extension and expansion in the number of innovative structures (technology parks, technopolis, business incubators, innovation centers, innovative exchange markets).

Ключові слова: Key words: regulation of scientific activity, funding model, English-American model, Franco-Japanese model, Canadian model, R&D of Ukraine, science financing, Max Planck Society.

Науково-практичний коментар Митного кодексу України подано з урахуванням останніх змін та доповнень станом на квітень 2018 року.

Ключові слова: Ключові слова: державна митна справа, країна погодження товару, митна вартість товарів, митні режими.

У підручнику розкрито повний курс адміністративного права на основі однойменної основоположної галузі публічного права. За основу взято теоретичні положення та практику діяльності публічної адміністрації, що відповідає цінностям людиноцентристської ідеології, коли публічна адміністрація має якнайповніше задовольняти права, свободи й законні інтереси фізичних і юридичних осіб відповідно до стандартів ЄС. Підручник може бути використаний студентами в навчальному процесі, аспірантами та викладачами юридичних і гуманітарних вищих навчальних закладів та факультетів, науковцями, народними депутатами України, державними службовцями, посадовими особами органів місцевого самоврядування та апарату суду, активістами громадських об’єднань, а також усіма, хто цікавиться адміністративним правом. Підручник стане в нагоді під час підготовки до вступних випробувань і під час вступу на основі ступеня бакалавра на навчання для здобуття ступеня магістра за спеціальністю 081 «Право», а також у підготовці до відповідних кваліфікаційних іспитів кандидатів на посади суддів, прокурорів, на здобуття свідоцтва про право на адвокатську діяльність.

Ключові слова: Адміністративне право, система, принципи, джерела, суб’єкти публічного адміністрування, інструменти публічного адміністрування, адміністративна процедура, адміністративні послуги, адміністративний процес.

Доведено, що зобов’язання є самостійним правовим засобом правового регулювання діяльності (або поводження з об’єктами), що становить потенційну небезпеку та складається із сукупності матеріальних та процесуальних норм, юридичних процедур, що об’єднані в окремий публічно-правовий інститут.

Ключові слова: Ключові слова: зобов’язання, органи публічної адміністрації, публічно-правовий інститут, права, свободи та інтереси громадян.

Підтримується широкий підхід до визначення категорії «органи публічної адміністрації» як системи органів державної, насамперед виконавчої, влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів, які з метою реалізації публічного інтересу відповідно до закону чи адміністративного договору наділяються делегованими повноваженнями у всіх сферах функціонування суспільства. Визначено систему органів публічної адміністрації, які є суб'єктами дозвільної діяльності. Досліджено органи публічної адміністрації як суб'єкти дозвільної діяльності, які беруть участь у реалізації державної політики у певних сферах розвитку суспільства.

Ключові слова: Ключові слова: органи публічної адміністрації, теорія публічної адміністрації, дозвільна діяльність, суб'єкт дозвільної діяльності

The article states that the category of «subject of public administration» in its current meaning does not cover the whole range of subjects involved in the realization of public functions of the state. To date, it is extremely necessary to find a category that would unite all entities with public authority competence in line with the legislation of the European Union, as well as to maximize the needs of the practice of law enforcement. An extremely urgent task is to release the theory of administrative law from outdated terms and to fill it with categories that should correspond not only to the realities of Ukrainian life and the practice of state formation, but also to the legislation of the European Union as a prerequisite for the European integration of our state. A broad approach to the definition of the category of «public administration bodies» as a system of state bodies, primarily executive, authorities, local governments, and other entities that, in order to realize public interest in accordance with the law or administrative contract, are delegated with powers in all spheres of the functioning of society. The system of bodies of public administration, which are subjects of licensing activity, is defined, namely: 1) the Cabinet of Ministers of Ukraine; 2) central and local executive authorities; 2) executive bodies with special status; 3) bodies of state power without the status of a body of executive power; 4) collegial bodies of state power; 5) local self-government bodies represented by the executive committees of the respective councils; 6) legal entities of public law (enterprises, institutions, organizations); 7) legal entities of private law; 8) self-governing organizations. The bodies of public administration as subjects of licensing activity that are involved in the implementation of state policy in certain spheres of society development are investigated. This is done through an understanding of the purpose of the licensing activity, which is to ensure the life, health, safety of the environment, national interests and maintaining a balance of private and public interests.

Key words: Key words: bodies of public administration, public administration theory, permit activity, a subject of leisure activities

Досліджено поняття «дозвільна система». Розкрито зміст терміну "ліцензія".

Ключові слова: Дозвільна система. Ліцензія.

У практичному посібнику на допомогу молодому працівнику Національної поліції України зібрано матеріал, який буде корисним під час кваліфікації правопорушень, проведення досудового розслідування, розгляду питань, що стосуються адміністративних правопорушень. Значну увагу приділено опису необхідних практичних дій поліцейських та алгоритмів таких дій у типових ситуаціях службової діяльності.

Ключові слова: Національна поліція, підготовка фахівців, служба в органах поліції

У практичному посібнику висвітлено основні положення законодавства України, що регулює особливості адаптації молодих спеціалістів до служби в органах Національної поліції.

Ключові слова: Національна поліція, підготовка фахівців, служба в органах поліції

У підручнику висвітлено основні положення законодавства України, що регулює адміністративну діяльність органів поліції, розкрито зміст і напрями цієї діяльності, висвітлено особливості превентивної роботи поліції, зокрема в частині налагоджен¬ня взаємодії поліції та суспільства. Охарактеризовано особливості організації під¬тримання публічної безпеки та порядку, захисту й дотримання прав і свобод людини в діяльності поліції, адміністративно-юрисдикційної діяльності поліції, контролю і нагляду як основи забезпечення законності в діяльності органів поліції. Викладено алгоритм дій поліцейських щодо протидії насильству в сім'ї, протидії нелегальній міграції та у разі настання надзвичайних ситуацій.

Ключові слова: Особливості організації підтримання публічної безпеки та порядку, захист й дотримання прав і свобод людини в діяльності поліції, адміністративно-юрисдикційна діяльність поліції, контроль і нагляд.

У навчальному посібнику представлено методичні рекомендації, пропозиції і зауваження до проектів нормативно-правових актів та наукові роз'яснення окремих положень чинного законодавства, розроблені фахівцями Харківського національного університету внутрішніх справ. Наукові праці, що включено до навчального посібника, безпосередньо стосуються питань удосконалення форм і методів діяльності слідчих та інших підрозділів органів Національної поліції України. Для працівників органів Національної поліції України, науковців, викладачів, ад’юнктів, аспірантів, докторантів, курсантів, студентів та слухачів навчальних закладів юридичного профілю, а також усіх, хто цікавиться питаннями удосконалення діяльності органів Національної поліції України і інших органів правопорядку.

Ключові слова: Правоохоронна діяльність, законодавче забезпечення, територіальна оборона, адміністративна процедура, патрульна поліція

У підручнику знайшли своє відображення сучасні теоретичні напрацювання українських і зарубіжних науковців щодо принципів, методів, структури управління органами поліції і самого об'єкта управління, враховані основні концепції та положення сучасного рівня розвитку діяльності органів поліції, сучасний підхід щодо створення цілісної, ефективної і гнучкої системи управління органами поліції, вироблення оптимальної моделі прийняття та реалізації управлінських рішень. Підручник буде корисним курсантам, слухачам, ад'юнктам, аспірантам, докторантам, викладачам вищих навчальних закладів МВС України зі специфічними умовами навчання, керівному складу органів та підрозділів поліції, практичним працівникам, а також усім, хто цікавиться проблемами правоохоронної та правозахисної діяльності. Основні положення даного підручника можуть бути використані у системі службової підготовки та підвищення кваліфікації працівників поліції.

Ключові слова: Управління, Національна поліція України, принципи, методи, структура управління органами поліції

В статті доведено, що зобов’язання закріплюються в нормах права, а в процесі їх реалізації зазначена діяльність стає зобов’язальною, тобто дозвільною. Встановлення зобов’язань при реалізації громадянами своїх прав повинно закріплюватися виключно законодавчими актами і забезпечуватися примусовою силою держави та мати чітку й прозору процедуру реалізації. Наголошено, що дозвільну діяльність слід розглядати у широкому розумінні, оскільки за допомогою встановлення зобов’язань на сьогодні урегульовано більшість суспільних відносин.

Ключові слова: Ключові слова: правовий інструментарій, дозвільна діяльність, зобов’язання, органи публічної адміністрації, правова природа, рівні свободи.

Выделены основные мероприятия, направленные на совершенствование системы подготовки сотрудников полиции в целом и подразделений превентивной деятельности Национальной полиции в частности.

Ключові слова: Превентивна діяльність, Національна поліція, підготовка фахівців

В статті наголошується, що вироблення основних шляхів удосконалення діяльності органів публічної адміністрації щодо сприяння громадян в реалізації їх прав та свобод потребує, перш за все, проведення змістовного аналізу досвіду зарубіжних країн щодо формування та реалізації регуляторної політики. Міжнародний досвід свідчить про те, що на сьогодні не склалося єдиної універсальної організаційної моделі надання публічно-сервісних послуг органами публічної адміністрації. У кожній державі існує своя система органів публічної адміністрації, яка залежить від правової системи та державного устрою країни. Наголошується про необхідність сприймати найкращі традиції планування та проведення регуляторних реформ.

Ключові слова: Ключові слова: органи публічної адміністрації, дозвільна діяльність, дозвільні послуги, міжнародний досвід, публічно-сервісні послуги.

У навчальному посібнику висвітлено основні положення законодавства України, що регулює адміністративну діяльність органів поліції; розкрито зміст та напрями адміністративної діяльності поліції; розглянуті особливості превентивної роботи поліції, у тому числі в частині налагодження взаємодії поліції та суспільства. Охарактеризовано специфіку організації підтримання публічної безпеки та порядку, захисту та дотримання прав і свобод людини в поліції, адміністративно-юрисдикційної діяльності поліції, контролю і нагляду як основи забезпечення законності в органах поліції. Навчальний посібник розраховано на курсантів, слухачів, ад’юнктів, аспірантів, докторантів, викладачів вищих навчальних закладів МВС України зі специфічними умовами навчання. Ознайомлення з матеріалами даного посібника також буде корисним курсантам та слухачам під час підготовки до атестації здобувача вищої освіти для отримання освітнього ступеню «бакалавр» і «магістр» та для працівників поліції, виконуючих обов’язки у сфері адміністративної діяльності поліції.

Ключові слова: Ключові слова: адміністративна діяльність, поліція, публічний порядок, законність, поліцейські, публічна безпека

Науково-практичний коментар Митного кодексу України подано з урахуванням останніх змін та доповнень станом на січень 2017 року.

Ключові слова: державна митна справа, країна погодження товару, митна вартість товарів, митні режими.

У науково-практичному коментарі подано постатейний аналіз чинної редакції Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням змін і доповнень, внесених до нього станом на січень 2017 року. Детально розглянуто усі 8 розділів коментованого Кодексу, особливу увагу приділено аналізу положень, присвячених новелам апеляційного і касаційного провадження в адміністративних справах та підставам і порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України, виходячи з нової системи судоустрою України.

Ключові слова: завдання адміністративного судочинства, право на судовий захист, адміністративна юрисдикція, підсудність.

Аналіз ліцензування як виду дозвільної діяльності органів публічної адміністрації в Україні свідчить, що остання складає зміст публічно-сервісної діяльності і вимагає перегляду як з позиції лібералізації чинного законодавства, так і шляхом застосування дерегуляційних та альтернативних інструментів.

Ключові слова: Ліцензування, дозвільна діяльність, органи публічної адміністрації.

Наголошено, що дозвільна діяльність – це спосіб забезпечення чотирьох рівнів свободи. Дозвільну діяльність слід розглядати у широкому розумінні, оскільки за допомогою встановлення зобов’язань на сьогодні урегульовано більшість суспільних відносин.

Ключові слова: Дозвільна діяльність, органи публічної адміністрації, рівні свободи, зобов’язання.

У практичному посібнику проаналізовані положення чинного законодавства України, які регулюють питання адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень пов’язаних із корупцією та здійснений науково-практичний коментар глави 13-А Кодексу України про адміністративні правопорушення «Адміністративні правопорушення пов’язані із корупцією». Окрему увагу авторами приділено висвітленню питань застосування судовими органами законодавства про адміністративну відповідальність при розгляді справ про адміністративні правопорушення пов’язані із корупцією. Для державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування, працівників підрозділів Національної поліції України, інших правоохоронних органів, а також викладачів, ад’юнктів, курсантів і студентів ВНЗ МВС України та інших навчальних закладів юридичного спрямування.

Ключові слова: Адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність, корупція, інформація, службові повноваження

Здійснено наукове коментування статей пов’язаних із застосуванням превентивних поліцейських заходів.

Ключові слова: Превентивні поліцейські заходи, перевірка документів особи, перевірка дотримання вимог дозвільної системи

Монографія присвячена аналізу наукових джерел та розробок, узагальнення правозастосовної практики контролюючих і правоохоронних органів в сфері оподаткування, вітчизняного і зарубіжного законодавства та досвіду адміністративної діяльності державних органів, які виконують аналогічні функції, досліджено недоліки управлінської та правоохоронної діяльності в сфері оподаткування та розроблено рекомендації щодо удосконалення законодавства в даній сфері та підвищення ефективності цієї діяльності.

Ключові слова: правоохоронна діяльність, сфера оподаткування, інформаційне та правове забезпечення, законність.