День вишиванки – одне з найулюбленіших свят мільйонів українців. І цього року, навіть за умов карантину, ми зберігаємо красиву традицію, відповідальну місію усім великим українством одягати в знак єдності та підтримки одне одного вишиті сорочки.

Українська вишиванка – найкращий свідок прадавньої культури нашого народу, виплеканої й збереженої впродовж віків і переданої нам у спадок. З історичних часів княжої доби знаємо, що наші князі та боярство носили дорогий вибагливий одяг, оздоблений золотом і сріблом. Ще в ХІ ст. в «Ізборнику Святослава» було зображено жіночу постать із вишитими рукавами. За часів Володимира Мономаха є свідчення, що княгиня Ганна, сестра Ярослава, започаткувала школу мистецького шиття й сама керувала цією майстернею. Безумовно, це було почесне заняття, якщо ним не нехтувала сама княгиня.

Велика любов нашого народу до краси століттями вкладала у вишиванки глибокий обрядовий зміст: вишиту сорочку або крижмо обов’язково  дарували новонародженій дитині, старші люди заздалегідь дбали про сорочку на смерть, а вишиванку, у якій вінчалися, зберігали все життя. З давніх-давен наші пращури намагалися привернути до себе добрі сили та якомога надійніше захиститися від злих. Сама тканина сорочки вважалася неприступною для злих духів. Але ті частини одягу, де вона закінчувалася й починалося тіло, важко було захистити. Тут і потрібна була вишивка. Комір, манжети, поділ, розріз горловини старанно прикрашалися неповторними візерунками. Мовою містичних символів вони перегороджували шлях негативним силам. Не дарма й дотепер існує вислів «народитися в сорочці», який означає бути щасливим у житті.

Вишиванка – це дуже красиво!!! Вишиванка – це історія! Це сила, душа, талант, природа, неповторність українська! Вишиванка – це документ нашого народу! Це оберіг!

21 травня 2020 року українці святкують Всесвітній день вишиванки. Він не має фіксованої дати, його відзначають щорічно у третій четвер травня. Це свято досить молоде, оскільки з’явилося нещодавно – у 2006 році. Його засновницею прийнято вважати Лесю Воронюк – студентку Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. На таку ідею її надихнув знайомий студент, який постійно приходив на заняття у вишитій національній сорочці. Акцію швидко підтримали інші студенти. А через деякий час традиція охопила весь світ, зробивши свято міжнародним.

Цьогоріч День вишиванки присвячується українській родині та родоводу. І це символічно! Бо саме події цієї весни дали нам можливість зупинитись та осмислити, що насправді важливо – турбота про старше покоління та виховання освіченого й гуманного наступного.

День вишиванки – свято ментальне. Найпростіше в ньому – красиві та усміхнені українці. Та насправді одягнути вишиванку – це не тільки гарно виглядати, а засвідчувати свою позицію: зберігати свою мову, берегти творчість Шевченка й Коцюбинського, пам’ятати про голодомори і про бій під Крутами, пекти паски, співати українських пісень… зберігати наші символи і культуру загалом!

Доцентка кафедри українознавства
Вікторія Перцева