Березень в Україні часто називають Шевченковим. І це не випадково: щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко – велика і невмируща слава українського народу. У його особі український народ ніби об’єднав найкращі сили й обрав співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум’яному слові все те, що таїлося в глибині душі народу. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою мову, свою Україну.
Загальнонаціональну значущість постаті поета підкреслив у своїй промові ректор університету полковник поліції Дмитро Швець: «Шевченко – символ українців, пророк і геній, а водночас – людина серед людей. Для справжніх патріотів він – понад часом та простором. В усі часи Великий Кобзар був, є і буде духовним дороговказом нашої нації. Кажуть, щоб бути символом, потрібно бути справжнім. Вважаю, що саме такою була мотивація згуртованого колективу однодумців, що створили цю експозицію. Спільними зусиллями і з величезним бажанням вони довели справжність, сучасність й актуальність Тараса Шевченка, постать якого об’єднує всіх українців».
І в ці дні, як зазначив завідувач кафедри українознавства, професор Ігор Чорний, у Харківському національному університеті внутрішніх справ традиційно проходять заходи, присвячені вшануванню пам'яті Кобзаря. У 2018 році після перемоги курсантів факультету № 2 в Шевченківських читаннях у керівництва виникла ідея створити аудиторію імені Шевченка, яка стала б місцем проведення різноманітних культурних та освітніх заходів. І за цією доброю традицією цього року факультет № 2 відкриває експозицію, присвячену життю і творчості генія.
Декан факультету № 2 полковник поліції Костянтин Гарбузюк зазначив, що, коли він очолив факультет, Шевченківська аудиторія вже існувала. Одночасно почали накопичуватися різноманітні предмети, література, народні вироби та багато цікавих речей, пов’язаних із постаттю Кобзаря. Відтак виникла ідея розширити Шевченківський простір, упорядкувавши всі зібрані речі.
Перший проректор, підполковник поліції Сергій Бортник відзначив, що жодна постать так не притягує нас, українців, як Шевченко. «Нам здається, що творчість Шевченка проста, але насправді він настільки не пізнаний, наскільки й зрозумілий. Тому кожне покоління відчуває потребу осягнути глибину його таланту. І в цей день ми також хочемо долучитися до вшанування його пам’яті в нашому навчальному закладі». Сергій Миколайович завершив свій виступ декламацією вірша Шевченка «Мені тринадцятий минало».
Перший ректор університету, академік Олександр Бандурка звернув увагу на те, що ми сьогодні вшановуємо пам’ять людини, яку знає і любить весь світ. Шевченко належить до тієї нечисленної кількості постатей, які притягують і не відпускають нашу увагу. Пройшло більше 200 років, а він і далі залишається нашим символом волі, самостійності й незалежності. Сьогодні ми вшановуємо його як поета, а він був фігурою багатогранною. Шевченко розширив межі українського духу, був філософом, політиком, істориком і правником.
Ректор університету (2012-2015 рр.), член-кореспондент НАПрНУ Сергій Гусаров згадав святкування 200-ї річниці від дня народження Кобзаря, коли в університеті проводилась Міжнародна науково-практична конференція «Політико-правові погляди Т. Г. Шевченка». У виступах науковців перед нами постала велична й неосяжна особистість Митця. У наш дивовижний час, коли відбувається духовне відродження нації, її моральне переродження, з незвичайною гостротою постає проблема виховання у сучасної людини нового світогляду. Це пов'язано з актуальним завданням нашого часу – розвитком моральності та духовності українців, і в першу чергу підростаючого покоління. Ці питання порушував Кобзар ще багато років тому. І зараз вони потребують нагального вирішення.

Кафедра українознавства