Події, пов’язані з боєм біля станції Крути 29 січня 1918 р., посідають важливе місце в національній пам’яті українського народу, є однією з героїчних і трагічних сторінок Української революції 1917–1921 рр. У цих подіях тісно переплелися мрії та надії української молоді, народженої на зламі ХІХ та ХХ століть, з суворою реальністю іноземної військової інтервенції, помилками та прорахунками відродженої Української державності, тодішньої влади.

В кінці грудня 1917 уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. На початку січня 1918 р. більшовики встановили свій контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях і розгорнули наступ на Київ. 24–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулися за станцію Бахмач. Українські війська, враховуючи несприятливі військові обставини та свою малочисельність, відступили до станції Крути. На їх підтримку було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів і 20 старшин (офіцерів) та першу сотню (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. До них приєдналися ще близько 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва з Ніжина.

Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак, бойові втрати більшовиків складали до 300 убитих, поранених, полонених. Командир Аверкій Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на ст. Крути, уже зайняту червоноармійцями. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна», решта студентів підтримали спів. Наймолодшим полеглим було по 16 років. Втрати українських військ під Крутами оцінюють у 70–100 загиблих, за сучасними підрахунками.

Після розстрілу більшовики не дозволили місцевим селянам поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва від червоних, за розпорядженням українського уряду, 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі.

Трагічна та героїчна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності в боротьбі за відродження державності України. На похороні в Києві голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинку вірш «Пам'яті тридцяти»:

«Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих.

На Аскольдовій могилі

Поховали їх».

Цей подвиг героїв Крут можна порівняти з подвигом 300 спартанців. Тут шлях до столиці України, хоч і на нетривалий час, закрили власними тілами зовсім юні люди – ті, які могли б іще довго жити, кохати, творити. Але вони, взявши в руки зброю, віддали найдорожче – своє життя і полягли за майбутнє Вітчизни у нерівному бою. Пам’ятати своїх героїв дуже важливо, адже вони – це ті кращі з кращих, яких ми втратили, і які є нашими національними символами, нашим прапором.

До наших днів дожив лише один учасник бою під Крутами – Матвій Данилюк, що прожив більше 100 років (1892—1994). Він дочекався відновлення незалежності України у 1991 році, зустрівши її в селі Ватин Волинської області.

2006 року на місці бою під Крутами встановлено пам'ятник. З нагоди 80-ї річниці бою (1998 р.) Монетний двір випустив в обіг пам'ятну монету. На початку 2012 р. на місці дерев'яного хреста на Аскольдовій могилі було встановлено справжній пам'ятник крутянцям: виготовлений із дорогого каменя «козацький хрест», у центрі якого висічений тризуб. Під ним промовиста і символічна цитата зі святого Євангелія — «Найбільша любов — життя покласти за друзів». Показово, що пам’ятник встановили не президенти, урядовці, депутати чи інші високопосадовці, які впродовж багатьох років клялися це зробити, а звичайні громадяни. У Харкові 29 січня 2016 р. на будинку по вулиці Феєрбаха 1а, з’явився стінопис, присвячений героям бою під Крутами. 2019 року вийшов історичний фільм «Крути 1918», присвячений 100-річчю битви під Крутами.

Завідувач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін,
доктор історичних наук, професор,
заслужений працівник освіти України
Володимир Греченко.