На сьогодні НАТО вважається найкраще організованою та дієвою міжнародною організацією у сфері оборони, безпеки та політики. Ідеологія Організації Північноатлантичного договору викладена у Договорі, укладеному у Вашингтоні 4 квітня 1949 року десятьма європейськими та двома північноамериканськими незалежними країнами, які взяли на себе зобов’язання щодо забезпечення взаємної оборони.

НАТО – це міжурядова організація, політико-безпековий союз, об’єднаний спільною системою цінностей, до яких належать демократія, свобода, верховенство права, вирішення спорів мирним шляхом і ринкова економіка.

Нині, у XXI, столітті перед Альянсом постає цілий комплекс стратегічних цілей та завдань, які докорінно відрізняються від колишніх, зокрема подолання наслідків поділу Європи за часів «холодної війни», зміцнення демократії в країнах Центральної та Східної Європи.

На сьогодні членами НАТО є 28 країн: Албанія, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Угорщина, Франція, Хорватія, Чехія, Литва, Латвія, Естонія, Румунія, Болгарія, Словаччина і Словенія.

***

Основні галузі співпраці Україна — НАТО

Консультації та співробітництво між Україною і НАТО охоплюють широке коло питань, визначених в Хартії 1997 року і Плані дій 2002 року, в тому числі, операції з підтримання миру та безпеки, оборонну реформу, військове співробітництво, озброєння, планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного харктеру, наукову діяльність та діяльність у сфері навколишнього середовища. Комісія Україна – НАТО (КУН) координує спільну діяльність і забезпечує підґрунтя для консультацій між Україною та Альянсом з безпекових питань та питань, що становлять спільний інтерес.

Співпраця у сфері підтримки миру та безпеки

Україна відома як надійний партнер, що активно забезпечує євроатлантичну безпеку шляхом участі її миротворчих підрозділів у спільних місіях з підрозділами країн – членів НАТО та країн-партнерів. Станом на весну 2007 року Україна єдина з усіх держав-партнерів брала активну участь одразу в чотирьох поточних місіях та операціях Альянсу.

Україна надала мотопіхотний, механізований батальйони, а також вертолітний загін до миротворчих сил НАТО, що виконують завдання у Боснії та Герцеговині. Вертолітний загін, а також близько 300 миротворців, які продовжують виконувати завдання у зоні відповідальності США як частина спільного українсько-польського батальйону, є її внеском у операцію НАТО в Косові. Країна продовжує робити внесок у міжнародну стабільність та боротьбу з тероризмом, забезпечуючи проліт над своєю територією сил НАТО, що беруть участь в операції в Афганістані у складі Міжнародних сил сприяння безпеці, а також як частина коаліції сил, що проводять операцію “Нездоланна свобода”. У 2007 році було досягнуто домовленість щодо участі українських медиків на підтримку Групи з відбудови провінції на території Афганістану під проводом Литви.

Майже 1600 українських військовослужбовців також брали участь в операції в Іраку у складі багатонаціональних сил під проводом Польщі в одному із секторів зони відповідальності міжнародних стабілізаційних сил, які включають війська з країн – членів НАТО та країн-партнерів. Починаючи з березня 2005 року, Україна виділила офіцерів до складу Навчальної місії НАТО в Іраку.

Більше того, Альянс привітав пропозицію України підтримати операцію НАТО “Активні зусилля” у Середземному морі, яка має на меті проведення заходів із запобігання, знешкодження та захисту від терористичної діяльності. У червні 2007 року український фрегат «Тернопіль» було першим задіяно на підтримку операції. Очікується, що восени 2007 року його замінить корвет «Луцьк», а у 2008 році – фрегат «Сагайдачний».

Оборонна реформа

Співробітництво з Україною у реформуванні сфери безпеки та оборони є найбільш динамічним, ніж з будь-якою іншою країною-партнером НАТО. Таке співробітництво є надзвичайно важливим з огляду на триваючу трансформацію сфери безпеки в Україні та залишається невід’ємною частиною її демократичного перетворення.

Україна запросила підтримки НАТО у процесі трансформації успадкованих з часів холодної війни чисельних збройних сил, що комплектуються за принципом загального військового обов’язку у більш компактні, професійні та мобільні збройні сили, що здатні протистояти сучасним викликам, а також брати активну участь у забезпеченні стабільності та безпеки на євроатлантичному просторі та поза його межами. Іншим не менш важливим завданням співробітництва Україна – НАТО у цій галузі є зміцнення демократичного та цивільного контролю над Збройними силами України та іншими безпековими структурами.

Спільна робоча група з питань оборонної реформи (СРГОР) заснована у 1998 році і відповідає за питання співробітництва у сфері реформування безпеки та оборони.

Головним напрямом співробітництва під егідою СРГОР є питання надання допомоги Україні щодо визначення шляхів оборонної реформи. У 2003 році штаб-квартирою та окремими країнами – членами НАТО були надані рекомендації та допомога Україні у проведенні оборонного огляду – комплексного процесу, спрямованого на визначення оборонних потреб країни, співвідношення таких потреб наявним ресурсам та підготовки пропозицій стосовно сил та спроможностей для забезпечення оптимального для платників податків бюджету. Це допомогло Україні визначити напрями проведення оборонної реформи до 2015 року. Сьогодні НАТО та її країни- члени надають підтримку в реалізації положень оборонного огляду, а також радять Україні з питань проведення всебічного огляду сфери національної безпеки, який стосується не лише Міністерства оборони та Збройних сил України, а й усіх структур та механізмів безпекової складової держави. Допомога також надається у галузі демілітаризації сектора безпеки України, включаючи співробітництво з військовими підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Міністерства з надзвичайних ситуацій України.

Участь України у програмі “Партнерство заради миру” (ПЗМ) також є вагомим внеском на шляху реформування її сфери безпеки та оборони. Зокрема, Процес планування та оцінки сил, який є елементом ПЗМ, дозволяє розробляти спільні цілі для формування структури сил та спроможностей, які дають можливість Збройним силам України поліпшити питання взаємодії зі збройними силами країн – членів НАТО.

Надзвичайно важливим для розвитку України як демократичної країни та її просування у напрямку подальшої євроатлантичної інтеграції є посилення цивільного контролю над безпековими та оборонними структурами, включаючи розвідувальну сферу, а також поліпшення спроможностей таких структур. Ініціатива щодо підтримки нової програми професійного розвитку цивільних працівників оборонних та безпекових структур України, яку було започатковано під час консультацій з питань оборони між Україною та НАТО на високому рівні у Вільнюсі, Литва, у жовтні 2005 року, є частиною зростаючого співробітництва за цим напрямом.

У 2006 році було затверджено дві інших ініціативи, які спрямовані на зміцнення демократичного контролю. У такий спосіб було започатковано Спільну робочу групу Україна – НАТО з питань цивільного та демократичного контролю над структурами розвідки. Окрім цього, почала роботу Мережа партнерства щодо підвищення обізнаності громадянського суспільства. Ця ініціатива має на меті сприяти обмінові досвідом стосовно ролі громадянського суспільства у справах безпеки та оборони між неурядовими організаціями та фахівцями у галузі безпеки України та держав—членів НАТО.

Також готується низка ініціатив щодо допомоги Україні у перепідготовці та адаптації колишніх військовослужбовців, посади яких було скорочено внаслідок процесу триваючого реформування Збройних сил України, а також планів щодо їхнього переходу на професійну основу у 2011 році.

Програма перепідготовки, що фінансується НАТО, передбачає мовну і спеціалізовану професійну підготовку для близько 200 колишніх військовослужбовців щорічно. Проект з перепідготовки та адаптації 600 колишніх військовослужбовців у Хмельницькому Центрі перепідготовки та адаптації, на заході України, фінансується із залученням коштів Цільового фонду ПЗМ. Україні також надається експертна допомога з метою вироблення комплексної програми адаптації.

У межах проектів Цільового фонду ПЗМ окремі країни Альянсу надають Україні допомогу у знищенні протипіхотних мін, боєприпасів, стрілецької зброї та легкого озброєння. У рамках першого проекту, протягом 15 місяців у 2002-2003 рр. на Донецькому заводі хімічних виробів було знищено 400 тисяч протипіхотних мін. Це був перший крок на шляху до знищення майже семимільйонного запасу протипіхотних мін, що накопичився в Україні. Другий проект, що передбачає знищення 133 тис. тонн звичайних боєприпасів, 1,5 млн. одиниць стрілецької зброї та 1000 переносних зенітно-ракетних комплексів (ПЗРК), було започатковано у 2005 році. Вартість проекту становить близько 25 мільйонів євро. Орієнтовний термін реалізації – 12 років. Це найбільш масштабний проект у галузі демілітаризації, що коли-небудь проводився. Він допоможе суттєво підвищити спроможність України щодо утилізації надлишкових боєприпасів та озброєнь.

В Україні також мають місце діалоги та обміни досвідом з експертами з економічних аспектів оборони. Питання, що обговорюються, включають безпекові аспекти економічного розвитку, економічні аспекти, що стосуються євроатлантичної інтеграції, а також теми, що стосуються оборонної економіки, такі як оборонне бюджетування, управління оборонними ресурсами та реструктуризація оборонної сфери. Для українських представників також організуються курси з питань бюджетного процесу, починаючи від фінансового планування і закінчуючи фінансовим контролем.

Військова співпраця

Допомога Україні у впровадженні цілей оборонної реформи є також центральним аспектом двостороннього військового співробітництва, яке, зокрема, надає військову підтримку діяльності, що триває у рамках роботи СРГОР.

Іншою важливою метою військового співробітництва є розвиток взаємосумісності з широкого кола питань, що проводиться у рамках програми ПЗМ, а також під час військових навчань, які інколи проводяться в Україні та дають змогу здійснювати підготовку військовослужбовців для участі в операціях з підтримання миру і набуття сучасного досвіду роботи з силами країн – членів НАТО та країн-партнерів.

Українські офіцери старшої ланки також регулярно беруть участь у курсах, що проводяться Оборонним коледжем НАТО, який розташований у Римі, Італія, а також Школою НАТО у місті Обераммергау, Німеччина. Зв’язки із зазначеними навчальними закладами були необхідними для організації нового багатонаціонального центру у Національній академії оборони України.

Військове співробітництво має також сприяє розвитку юридичної бази, яка дозволяє Україні та НАТО вести подальший розвиток співробітництва на оперативному рівні. Така діяльність передбачає:

Прийняття Угоди ПЗМ про статус збройних сил на території іншої країни, яка набула чинності у травні 2000 року і забезпечує участь у військових навчаннях у рамках програми ПЗМ шляхом звільнення їх учасників від необхідності паспортної та візової перевірки, а також еміграційної перевірки під час в’їзду та виїзду з країни перебування;
Угоду про підтримку сил країною- господарем, яку ратифіковано у березні 2004 року і яка спрямована на вирішення питань, що належать до сфери цивільної та військової допомоги країнам – членам НАТО, які перебувають або пересуваються територією України у мирний час, під час кризової ситуації або воєнного стану;
Угоду про стратегічні авіаперевезення, ратифіковану Верховною Радою України у жовтні 2006 року, яка надає Україні змогу робити суттєвий внесок у спроможності НАТО щодо транспортування великогабаритних вантажів шляхом передачі в лізинг державам – членам Альянсу літаків виробництва заводу Антонова. Така домовленість забезпечує суттєву економічну вигоду Україні.

Озброєння

Військово-технічне співробітництво між Україною та НАТО у галузі озброєнь зосереджено на підвищенні взаємосумісності між оборонними системами з метою сприяння зусиллям України робити внесок у спільні операції з підтримання миру. Співробітництво за цим напрямом розпочалося після приєднання України до програми ПЗМ з початком участі її представників у чисельних робочих групах з питань озброєнь, які проводять зустрічі під егідою Наради національних керівників у галузі озброєнь (структури НАТО, яка визначає можливості співробітництва між країнами під час процесу закупівлі озброєнь, зосереджуючи увагу на відповідних технічних стандартах). Розвитком співпраці між Україною та НАТО у цій галузі займається Спільна робоча група Україна – НАТО з питань озброєнь, перше засідання якої відбулося у березні 2004 року.

Планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру

Від моменту підписання Меморандуму про взаєморозуміння Україною та НАТО започатковано практичне співробітництво у питаннях планування реагування на надзвичайні ситуації. У західних регіонах України часто виникають сильні повені, тому країни – члени НАТО та інші країни після подій 1995, 1998 та 2001 років започаткували механізм допомоги. Відповідно співробітництво у цьому питанні зосереджено на допомозі Україні краще підготуватись до подібних надзвичайних ситуацій і ефективнішого управління їх наслідками.

Навчання у рамках програми ПЗМ також допомагають у розробці планів та спроможностей щодо ефективного реагування на кризові ситуації під час дій з іншими видами катаклізмів, таких як снігові лавини, землетруси, ситуації, до яких призвела людська діяльність, та наслідками терористичних атак із використанням токсичних реагентів, хімічних, біологічних або радіаційних речовин. Україна проводила одне з подібних навчань у 2005 році.

Наука та охорона довкілля

Участь України у наукових програмах НАТО розпочалась у 1991 році та активізувалася після обміну листами про співробітництво у науковій сфері та сфері навколишнього середовища у 1999 році. З часом Україна стала другою після Росії у обсягах отримання наукових грантів на проведення досліджень.

На додаток до залучення науки у дослідження боротьби із тероризмом і нових загроз, ключові напрями співробітництва з боку України також включали дослідження у сфері інформаційних технологій, клітинної біології та біотехнології, нових матеріалів, раціонального використання природних ресурсів, а також були зосереджені на проблемах навколишнього середовища, що постраждало від наслідків військової діяльності.

НАТО фінансувала низку проектів з питань створення інфраструктури для комп’ютерних мереж серед дослідницьких кіл України, а також організацію їх доступу до Інтернету. Хоча у минулому основна увага приділялася так званим природничим наукам, нині приймаються пропозиції щодо проектів, присвячених питанням безпеки з точки зору соціальних наук.

Інформування громадськості

Важливим завданням для керівництва України є інформування громадськості про широку програму реформ та роз’яснення того, яким чином прагнення України щодо членства в НАТО відповідають національним інтересам країни. Багато кому в Україні усе ще бракує інформації про роль, діяльність та цілі Альянсу, а застарілі стереотипи часів холодної війни і досі сильно впливають на свідомість частини населення. У рамках програми короткотермінових заходів узгодженої у Вільнюсі в квітні 2005 р., країни – члени Альянсу запропонували уряду України співпрацю в сфері підвищення обізнаності про сутність Альянсу на сучасному етапі, а також у поясненні змісту відносин Україна – НАТО громадськості країни. Заохочення інтересу громадськості до Альянсу дасть людям змогу розібратись в змінах, що відбулися в НАТО після холодної війни, з розвитком нових партнерських відносин в усьому євроатлантичному регіоні (у тому числі посилення відносин з Росією), спрямованих на протистояння новим загрозам. Українці, зокрема, мають отримати більше інформації про обопільно вигідні аспекти багатогранної політичної та практичної співпраці, що набула особливого розвитку протягом останнього десятиріччя. Спільний досвід співпраці стане надійним підґрунтям для подальшого поглиблення відносин між Україною та НАТО.

***

Україна розбудовує відносини з НАТО на основі Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО 1997 року, Плану дій Україна-НАТО 2002 року (ПД), з 2005 року у контексті Інтенсифікованого діалогу (ІД) з питань членства та відповідних реформ, а також у рамках Ради євроатлантичного партнерства/Партнерство заради миру (РЄАП/ПЗМ), до складу якої входять 26 держав-членів НАТО та 23 країни-партнери.

Перші контакти Україна-НАТО започатковані восени 1991 року. З 1992 року Україна - учасниця Ради Північноатлантичного співробітництва (з 1997 року - Рада євроатлантичного партнерства).

З 1994 року Україна бере участь в програмі „Партнерство заради миру".

У вересні 1995 року прийняттям Спільної заяви України і НАТО започатковано "розширений і поглиблений" формат відносин Україна-НАТО, які наприкінці 1996 року набули статусу "особливих та ефективних".

9 липня 1997 року у рамках Мадридського саміту НАТО підписано Хартію про особливе партнерство між Україною та НАТО.

24 квітня 1999 року Президент України взяв участь у першому засіданні Комісії Україна-НАТО (КУН) на найвищому рівні під час Вашингтонського саміту НАТО.

У травні 2002 року РНБО України ухвалила Стратегію України щодо НАТО, яка визначила кінцевою метою євроінтеграційної політики України вступ до цієї організації як основи загальноєвропейської системи безпеки.

22 листопада 2002 року під час засідання КУН в рамках Празького саміту НАТО схвалено План дій Україна-НАТО та річний Цільовий план (ЦП) на 2003 рік. У Плані дій зазначено: зважаючи на орієнтацію зовнішньої політики України на європейську і євроатлантичну інтеграцію, включаючи її заявлену перспективну мету - членство в НАТО, Україна продовжуватиме розвиток законодавства, базуючись на загальних принципах демократії та міжнародного права.

29 червня 2004 року Президент України взяв участь у Стамбульському засіданні КУН на рівні глав держав та урядів, за результатами якого до підсумкової Заяви головуючого включено положення про перегляд стану відносин України з НАТО з точки зору можливого піднесення їх рівня.

22 лютого 2005 року у Брюсселі відбулося засідання Комісії Україна-НАТО на рівні глав держав та урядів за участю Президента України В.А.Ющенка, на якому було підтверджено наміри України продовжувати курс на інтеграцію в європейські і євроатлантичні структури з перспективою отримання членства в ЄС і НАТО, а також висловлено зацікавленість у приєднанні до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) як першого кроку на цьому шляху.

21 квітня 2005 року у Вільнюсі відбулося засідання Комісії Україна-НАТО на рівні керівників зовнішньополітичних відомств, головним результатом якого стало рішення про запрошення України до Інтенсифікованого діалогу з НАТО з питань членства та відповідних реформ, тобто реформ, що мають забезпечити зближення нашої держави з Альянсом.

Повна офіційна назва ІД - "Інтенсифікований діалог з НАТО з питань членства та відповідних реформ".

У ході Вільнюського засідання КУН Міністром закордонних справ та Генсекретарем НАТО також було підписано Угоду у формі обміну листами щодо внеску України в антитерористичну операцію НАТО у Середземному морі „Активні зусилля". На цьому засіданні Україна та НАТО також домовилися започаткувати ряд нових ініціатив з метою поглиблення співробітництва у контексті проведення реформ в Україні. Ці нові ініціативи відображені в спільному документі під назвою "Зміцнення співробітництва Україна-НАТО: короткотермінові заходи", підготовленому на основі пропозицій України та держав-членів Альянсу. Зазначені заходи здійснюються в рамках Плану дій Україна-НАТО.

Отримання у Вільнюсі запрошення приєднатися до ІД фактично через півроку після виборів Президента України стало потужним позитивним сигналом на підтримку євроатлантичного курсу нашої держави, проведення Урядом України демократичних реформ у соціально-політичній, економічній та військовій сферах.

Вперше про можливість започаткування інтенсифікованого діалогу з країнами-учасницями Програми "Партнерство заради миру" було оголошено на Мадридському саміті НАТО 1997 року.

Зокрема, у статті 8 Мадридської декларації щодо євроатлантичної безпеки та співробітництва, прийнятій за результатами засідання Північноатлантичної ради НАТО на рівні глав держав та урядів 8 липня 1997 року, серед іншого, зазначається: "Ми (глави держав та урядів країн-членів НАТО) також маємо намір продовжувати інтенсифікований діалог з тими країнами, які бажають набути членства в НАТО, або, навпаки, які хотіли б здійснювати діалог з НАТО з питань членства. З цією метою, цей інтенсифікований діалог буде охоплювати широке коло політичних, військових, фінансових та безпекових питань, які стосуються можливого членства в НАТО, однак, без наслідків для будь-якого можливого рішення НАТО. Цей діалог включатиме засідання в рамках Ради євроатлантичного партнерства (РЄАП), а також періодичні засідання з Північноатлантичною радою на рівні послів, Міжнародним секретаріатом НАТО та іншими відповідними органами НАТО".

Участь у ІД – початковому етапі підготовки до членства в НАТО - можуть брати всі країни-партнери, які бажають набути членства в НАТО або мають намір вести консультації з НАТО з питань, пов'язаних з членством.

Через етап ІД пройшли всі 10 нових членів НАТО, які приєдналися до Альянсу в 1999 та 2004 роках, а також всі нинішні країни-учасниці Плану дій щодо членства (ПДЧ), - Албанія, Македонія, Хорватія.

Після запровадження у 1999 році ПДЧ як основної програми підготовки країн-аспірантів до вступу в Альянс, ІД став виконувати роль підготовчого до ПДЧ етапу.

Згідно з Мадридською декларацією НАТО, започаткування ІД з державою-партнером не обумовлює жодних зобов'язань з боку НАТО щодо прийняття рішення відносно членства цієї держави в НАТО на будь-якому етапі.

Після прийняття рішення про започаткування ІД з країною-партнером, вона запрошується, в якості першого кроку, надати свій Документ для початкового обговорення (Initial Discussion Paper). У цьому документі повинен міститися детальний виклад позиції держави з важливих з точки зору НАТО питань, а також, як правило, підтверджуються зобов'язання щодо досягнення вимог Дослідження з питань розширення НАТО і ПДЧ та формулюються запитання, на які очікуватиметься відповідь від НАТО.

ІДвключає періодичні зустрічі з Північноатлантичною радою на рівні послів (до 2 на рік), Групою експертів Міжнародного секретаріату НАТО (до 3 на рік) та, у разі запиту країни-учасниці, з іншими органами НАТО. До складу Групи експертів НАТО, яка є основним партнером країни-учасниці під час ІД, входять представники підрозділів Міжнародного секретаріату та інших структур Альянсу, що мають відношення до питань, пов'язаних із набуттям членства. Очолює таку групу помічник Генсекретаря з політичних питань і політики безпеки. З боку країни-учасниці під час консультацій на цьому рівні очікується участь експертів відповідних міністерств і відомств на чолі із заступником міністра закордонних справ або оборони. Засідання, як правило, проводяться у Брюсселі.

Засідання в рамках ІД охоплюють широке коло політичних, військових, фінансових та безпекових питань, пов'язаних з питаннями членства в НАТО.

Вони слугують для того, щоб дати можливість країнам, які претендують на членство, роз'яснити реальний зміст їхніх намірів та надати додаткову інформацію з відповідної проблематики.

Прозорість процесу ІД стосовно інших країн-партнерів НАТО забезпечується шляхом оглядових брифінгів з цього приводу під час регулярних засідань у форматі РЄАП (на рівні послів, Політкомітету або Політико-військового керівного комітету) або, у разі необхідності, засідань у форматі аd hос для заінтересованих партнерів.

Під час візиту 27 червня 2005 року Генерального секретаря НАТО Я.Схеффера в Київ українська сторона передала підготовлений міністерствами і відомствами схвалений Президентом України Початковий дискусійний документ, який, згідно з вимогами НАТО, має бути представлений країною-партнером в рамках Інтенсифікованого діалогу.

Підсумком роботи в рамках Інтенсифікованого діалогу протягом 2005-2006 рр. стало проведення низки консультацій з усіх блоків питань, пов’язаних з підготовкою до членства, включно з двома раундами консультацій за участю представницьких міжвідомчих делегацій України високого рівня на чолі з першим заступником Міністра закордонних справ. Окрім цього, в рамках ІД за участю представницьких міжвідомчих делегацій України було проведено ряд політичних консультацій з Політкомітетом НАТО та Групою НАТО високого рівня з питань нерозповсюдження з актуальних питань зовнішньої політики і регіональної безпеки; з питань нерозповсюдження і експортного контролю; з правових питань; з питань енергетичної безпеки; боротьби з корупцією; проведення інформаційної кампанії з питань НАТО в Україні. Відбулися також консультації з групою експертів Економічного директорату НАТО, під час яких були обговорені питання макроекономічної ситуації в нашій державі, можливостей щодо обміну досвідом стосовно використання офсетних схем при закупівлі товарів і послуг військового призначення, а також ходу виконання проектів перепідготовки і соціальної адаптації офіцерів, звільнених у зв’язку із скороченням ЗС України, які реалізуються в Україні за фінансовою й організаційною допомогою НАТО.

Восени 2006 року очікувалося залучення України до наступного етапу відносин з НАТО – програми План дій щодо членства в НАТО (ПДЧ). Однак 14 вересня 2006 р. відбувся візит Прем’єр-міністра України В.Ф.Януковича до штаб-квартири НАТО з метою участі у засідання Комісії Україна-НАТО. Глава українського Уряду запропонував перенести приєднання України до ПДЧ на пізніший період, обумовлюючи це необхідністю додаткового часу для забезпечення підвищення рівня обізнаності українського суспільства щодо НАТО.

5 жовтня 2006 р. Верховна Рада України ратифікувала Меморандум про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України і Верховним головнокомандуванням Об'єднаних Збройних Сил НАТО з питань трансформації та Верховним головнокомандуванням Об'єднаних Збройних Сил НАТО в Європі щодо використання стратегічної транспортної авіації України в операціях та навчаннях НАТО, підписаний 7 червня 2004 р. у Варшаві.

29 листопада 2006 р. відбувся саміт НАТО в Ризі, за результатами якого оприлюднені Декларація Ризького саміту НАТО та Комплексна політична директива НАТО (документ, який визначає далекосяжні політичні цілі подальшої трансформації Альянсу та шляхи їх реалізації).

У Декларації Ризького саміту НАТО в цілому адекватно відображено стан і перспективи розвитку відносин України з Альянсом. Підтвердження політики відкритих дверей НАТО та положення щодо можливості запрошення усіх демократичних європейських країн до ПДЧ за рішенням ПАР на будь-якому етапі залишає Україні шанси отримати таке запрошення в залежності від готовності нашої держави до цього кроку.

Важливим сигналом в поглибленні практичної співпраці стала проголошена Альянсом готовність продовжувати надання Україні практичної допомоги у проведенні далекосяжних реформ, зокрема у сферах національної безпеки та оборони, реформуванні військово-промислового комплексу.

12 лютого 2007 р. Президент України своїм Указом № 105/2007 затвердив Стратегію національної безпеки України, яка відносить до стратегічних пріоритетів зовнішньої політики забезпечення сприятливих зовнішніх умов для розвитку та безпеки держави, що включає, серед іншого, «приєднання України до європейської та євроатлантичної систем безпеки, що передбачає взаємовигідну співпрацю з Організацією Північноатлантичного договору, формування умов для вступу України до НАТО, участь у безпекових програмах Європейського Союзу та ОБСЄ».

27 квітня 2007 року Міністр закордонних справ України взяв участь у засіданні Комісії Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ, яке проходило у м.Осло, Норвегія.

У ході цього засідання КУН відбувся обмін думками щодо актуальних питань європейської безпеки та співробітництва України з Альянсом, зокрема сучасного стану та перспектив реформування оборонного і безпекового секторів нашої держави, співпраці у форматі Інтенсифікованого діалогу та реалізації завдань, визначених щорічними Цільовими планами Україна-НАТО в рамках Плану дій Україна-НАТО.

Сторони позитивно оцінили стан практичної співпраці між Україною та НАТО в рамках реалізації щорічних Цільових планів Україна-НАТО та проектів, які спрямовані на вирішення важливих для України проблем у соціальній, економічній та науковій сферах. Йдеться, перш за все, про надання допомоги Україні в ліквідації надлишкових запасів застарілих боєприпасів та озброєння в рамках реалізації проекту Трастового фонду НАТО/ПЗМ, подоланні негативних наслідків воєнної реформи шляхом навчання і перепідготовки військовослужбовців, що звільняються в запас, у відповідності до цивільних потреб, відновленні колишніх військових об’єктів з метою їх реінтеграції у виробничо-господарську діяльність та реалізації в Україні низки науково-дослідницьких проектів, зокрема у сфері захисту довкілля, а також подоланні наслідків вибухів у Новобогданівці.

З нагоди 10-ї річниці з дня підписання Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО (09.07.07), Президент та Прем’єр-міністр України запросили керівництво Альянсу відвідати Україну у липні 2007 року. Прем‘єр-міністр України також затвердив міжвідомчий План заходів з нагоди 10-ї річниці підписання Хартії про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору, який було підготовлено Міністерством закордонних справ України.

У зв’язку з внутрішньополітичною ситуацією в Україні, пов’язаною з проведенням позачергових парламентських виборів, за згодою обох сторін, візит був перенесений на пізніший період.

18 червня 2007 року Президентом України було підписано Указ № 535/2007 „Про Цільовий план Україна-НАТО на 2007 рік у рамках Плану дій Україна-НАТО”, яким ЦП-2007 був офіційно затверджений.

У вітальному листі Генерального секретаря НАТО на ім’я Президента України та Прем’єр-міністра України з нагоди 10-ї річниці Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО, зокрема зазначається, що за десять років „унікального” партнерства з НАТО Україна зробила значний внесок в забезпечення безпеки та стабільності на Євроатлантичному просторі, беручи участь у всіх миротворчих операціях під проводом Альянсу, реалізувала низку важливих внутрішніх реформ, спрямованих на зміцнення демократії та верховенства права, забезпечила демократичний контроль над своїми збройними силами.

В своєму зверненні до Президента, Я.Схеффер запевняє, що Альянс і надалі залишатиметься відданим продовженню конструктивної практичної співпраці з Україною та всіляко сприятиме запровадженню необхідних для нашої Держави реформ.

2 жовтня 2007 р. НАТО привітало проведення в Україні дострокових парламентських виборів відповідно до міжнародних стандартів. Крім того, було „дуже позитивно” оцінено високу явку виборців.

22 жовтня 2007 р. Президент Віктор Ющенко на відкритті засідання Ради міністрів оборони країн Південно-Східної Європи у Києві підтвердив незмінність курсу України на членство у НАТО та ЄС і закликав європейських партнерів підтримати нашу державу у її прагненні приєднатися до Плану дій щодо членства. „Рубіжною позицією в цьому питанні українська сторона розглядає наступний саміт Альянсу у Бухаресті у квітні наступного року,” – заявив Президент.

З метою підвищення обізнаності української громадськості щодо пріоритетних напрямків зовнішньополітичного курсу України, в рамках реалізації Державної програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 рр. МЗС проводило активну інформаційно-роз’яснювальну роботу з акцентом на регіони України. Зокрема, було здійснено 22 регіональні інформаційні поїздки за участю керівництва МЗС, на постійній основі оновлювалася веб-сторінка „Україна-НАТО”, інформація про співробітництво України з Альянсом надавалася на щотижневих брифінгах МЗС, було надано сприяння в організації 15 ознайомчих поїздок до штаб-квартири НАТО регіональних журналістів, директорів шкіл, представників місцевих органів влади, активістів громадських організацій та школярів, співробітники МЗС взяли участь у понад 100 конференціях та круглих столах.

7 грудня 2007 р. у Брюсселі відбулося засідання Комісії Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ, на якому українська сторона звернулася до представників країн-членів НАТО з проханням підтримати намір України приєднатися до Плану дій щодо членства. У свою чергу, більшість союзників пов’язала розгляд питання про поглиблення співробітництва з Україною з швидким формуванням в Україні урядової коаліції та формуванням позиції майбутнього Прем’єр-міністра України щодо співробітництва з НАТО та ПДЧ зокрема.

***

4 квітня 2009 відбувся ювілейний саміт НАТО у Страсбурзі-Келі, який відзначив 60-ту річницю цієї організації, підтвердив рішення Бухарестського саміту Альянсу щодо євроатлантичної перспективи України і Грузії.

У прийнятій політичній декларації глави держав та урядів країн НАТО наголосили на тому, що політика "відкритих дверей" Альянсу не зазнала змін.

"Стабільність та успіх політичних та економічних реформ в Україні і в Грузії є важливими для євроатлантичної безпеки. У Бухаресті ми погодилися з тим, що Україна і Грузія стануть членами НАТО, і ми підтверджуємо всі елементи цього рішення, як і ті рішення, які були прийняті нашими міністрами закордонних справ у грудні минулого року. Ми прагнемо максимально повно надати зусиллям цих країн у здійсненні реформ наш досвід, допомогу та підтримку в рамках комісії НАТО-Україна та НАТО-Грузія, які відіграють центральну роль у супроводі процесу, який було започатковано під час саміту НАТО в Бухаресті", - йдеться у документі.

Глави держав і урядів країн Альянсу привітали заплановане посилення офісів інформації й зв'язку НАТО в Києві та Тбілісі, відзначили важливість нових інструментів співпраці обох країн із НАТО.

"Без намагань передбачити майбутнє стосовно рішень, які мають прийматися щодо ПДЧ, розвиток Річних національних програм допоможе Грузії і Україні у просуванні реформ. Щорічний огляд таких програм дасть змогу союзникам по Альянсу продовжувати моніторинг процесу реформ в Грузії і в Україні, що пов'язаний із бажанням цих країн стати членами НАТО", - йдеться у декларації ювілейного саміту.

Керівники Альянсу також привітали вагомий внесок, який обидві країни роблять в операції НАТО. Зокрема, вони висловили переконаність у тому, що взаємовигідні відносини Особливого партнерства, започатковані між НАТО і Україною 12 років тому, залишатимуться вагомим внеском у регіональну та євроатлантичну безпеку.

"Ми вдячні Україні за цінний внесок у нашу спільну безпеку, включаючи участь країни в операціях під егідою НАТО. Ми вітаємо зусилля, які Україна продовжує здійснювати для зміцнення регіональної безпеки та співробітництва. Ми підкреслюємо важливість зобов'язань України продовжувати виконання необхідних економічних, оборонних реформ та реформ у секторі безпеки, які здійснюються для втілення євроатлантичних прагнень країни, і ми продовжуватимемо надавати у цьому підтримку. Політична стабільність має критично важливе значення для успішного виконання цих реформ", - наголосили глави держав та урядів НАТО у прийнятому сьогодні рішенні.

ідея та розробка: науково-технічний інформаційно-комп'ютерний центр